Бездумна освітня політика призвела до нестачі робітничих професій
Юристи, економісти, журналісти, бухгалтери, айтішники – у сучасної молоді мода на офісні професії, а комусь же треба й руками працювати.
Бездумна освітня політика влади призвела до того, що Україна останнє десятиліття відчуває різку нестачу робітничих професій. За механізаторами, швеями, зварювальниками та будівельниками вишикувались в чергу солідні фірми. Багато з них готові платити спеціалістам європейські зарплати. Утім, сучасні демографічні тенденції, які особливо відчутні на Чернігівщині, на жаль, не залишають надії на успішний розвиток професійно-технічної освіти. Та все ж освітній потенціал є – прикладом тому Остерський коледж будівництва та дизайну.
Колись цей навчальний заклад славився на всю область. Остерський технікум сільськогосподарського будівництва заснували у 1945 році – одразу після війни, з метою підготовки кадрів для відбудови зруйнованої інфраструктури. У кращі часи аудиторії навчального закладу банально не вміщали всіх бажаючих. Тут навчалося понад 800 студентів! Нині в Остерському коледжі будівництва та дизайну (так його називають після перейменування) навчається учетверо менше дітей – всього 210.
Чому навчальний заклад не добирає абітурієнтів і яке майбутнє Остерського будівельного технікуму (народна назва, – Авт.) говоримо з його директором Тетяною Бардаченко.
– Тетяно Миколаївно, розкажіть трохи про себе.
– Я закінчувала Сумський національний університет, факультет будівництва, за спеціальністю інженер. Але для того, щоб мати право викладати закінчувала додатково ще університет менеджменту та освіти при Національній академії педагогічних наук. У технікумі – з 1987 року. 18 березня виповнилося три роки як я керую цим навчальним закладом.
– Останні кілька років говорять про проблеми професійно-технічної освіти. Юристів, журналістів, економістів – півкраїни, а будівельників, зварювальників – удень, як кажуть, з вогнем не знайдеш. Чому так?
– Основний контингент викладачів коледжу віком 60-70 років. За часів СРСР їх прислали з інститутів, особливо з Полтавського та Київського будівельних. Кадри, як бачите, у нас досвідчені, однак найбільший недолік, як і для більшості подібних навчальних закладів в Україні – погана демографічна ситуація. Якщо взяти загальну кількість абітурієнтів, то нині заклади недобирають навіть ту кількість, яка є по ліцензії. Ми, наприклад, хоч і виконуємо державне замовлення, але абітурієнтів усе одно не вистачає. Фактично ми змушені сьогодні ганятися за учнем, займаючись профорієнтаційною роботою. Щороку наші викладачі їдуть в райони, розповідають, показують, заохочують вступати до нас. Спеціальність у коледжі одна – будівництво та цивільна інженерія. Але у нас є чотири спеціалізації.
– Чи мають вони попит на ринку праці?
– Наші випускники – просто нарозхват! З початку вересня до мене звернулося вже дев’ять будівельних фірм, серед керівників яких є наші випускники. Всі вони просять кадри, обіцяють хороші умови праці. Ті випускники, які навчалися гірше, йдуть працювати, кращі – подають документи в університети.
– У минулому році фінансування профтехосвіти держава намагалася перекласти на місцеві бюджети, що, можливо, призвело б до ліквідації більшості таких закладів. Чи торкнулися Вас такі проблеми?
– Починаючи з січня 2018 року, ми отримуємо фінансування з обласного бюджету. Якщо загалом взяти Чернігівську область, то нас таких чотири заклади – в Острі, Сосниці, Борзні та Прилуках.
Правду кажучи, обласне фінансування краще, ніж міністерське, яке було до цього. Кожна область хвилюється, щоб у неї не було недоліків. Тому основні статті у нас захищені, ми у скруті не були. До цього міністерство обмежувало кошти і змушувало економити. Єдине, що хотілося б, – це кошти на розвиток: на утеплення приміщення, заміну вікон, оновлення матеріально-технічної бази. Хтось комп’ютер чи принтер подарує – і то радість. До речі, хочу подякувати першому заступнику генерального директора ТОВ «Земля і Воля» Василю Нестеруку за подаровану навчальному закладу інтерактивну дошку – вона нас дуже виручає.
– Тетяно Миколаївно, на Вашу думку, як може скластись подальша доля навчального закладу? З одного боку є негативні тенденції з демографії, з іншого – шалений попит на будівельні спеціальності.
– Ми всі чекаємо ухвалення закону «Про фахову передвищу освіту». Нас усіх ознайомлювали із проектом закону, і те, що в ньому вписане, має надію на життя. Вже зараз зрозуміло, що нас ніхто не буде закривати чи зменшувати, але є об’єктивна проблема в кількості дітей. Кожний заклад за це переживає, окрім тих, що розташовані в містах. Хорошим варіантом для професійно-технічних закладів міг би стати варіант формування навчально-виробничих комплексів, коли до вже існуючих коледжів дозволять приєднувати ліцеї. Втім, все залежить від фінансування та абітурієнта, який до нас прийде.
Віталій Назаренко, фото Олексія Миколаєнка
На першому фото: Майбутні зодчі країни
Газета «Чернігівщина»
