Чи буде в Батурині Козацьке свято?
Буде і не буде. Буде скромне МІСЬКЕ свято, яке батуринці проводили два останні роки. І, схоже, втретє підряд уже не буде великого ОБЛАСНОГО Козацького свята, яке в Батурині відбувалося понад 20 років і яке вже набуло статусу всеукраїнського.
Гетьманську столицю почали відроджувати в нашій історичній пам’яті обласні організації Народного Руху України і Товариства «Просвіта» на початку 1990-их. Після мало не трьох століть викреслювання славного міста з нашої історії Московією, спочатку царською, потім радянською.
У липні 1990 року обласні Рух і «Просвіта» провели перший зі своїх великих козацьких походів — агітаційно-просвітницький похід «Дзвін-90» — кількома районами області, з фіналом у Батурині. Тоді, ще за СРСР, але вже на його фініші, учасники походу вперше публічно виконали в Батурині національний Гімн «Ще не вмерла Україна», вперше відслужили тут панахиду за гетьманом Іваном Мазепою, котрий 22 роки правив Україною з цієї гетьманської столиці, панахиду за загиблими батуринцями, вбитими московським військом під час знищення міста в листопаді 1708 року.
У липні 1991 року Рух і «Просвіта» провели другий, ще більший похід північними районами області — «Козацькими шляхами», який фінішував дводенним святом у Батурині. Воно було масовим, урочистим, виступали хорові колективи нашої та інших областей, зокрема зі Львова. Відтоді Козацьке свято в Батурині стало традиційним, щорічним. А в середині 1990-их одне зі свят було навіть міжнародного масштабу, коли сюди приїхали українці діаспори з усього світу.
На цих святах вшановували пам’ять загиблих батуринців, козаки демонстрували свій вишкіл, організовували виставки, ярмарки народних майстрів, була велика концертна програма професійних і аматорських колективів області. Стало традицією проводити ці свята другої неділі червня, особливо чудової пори для завжди прекрасного Батурина.
Усе обірвалося два роки тому: обласне свято не відбулося, його замінило скромне свято міського рангу, яке батуринці, звичайно, не могли не провести. Пояснення, чому порушено добру традицію, були якісь непереконливі.
Реально причиною стала переміна влади після Майдану, в якої «не дійшли руки» до свята. Влада наводила такі причини, пов’язані з такими подіями: загарбання Росією Криму, сепаратистський заколот, фактична війна з сепаратистами і Росією на Донбасі. Мовляв, не час для свят, треба економити кошти для армії, на війну.
Так було й торік. Очевидно, так буде й нині, бо щось не чути про проведення великого обласного Козацького свята в Батурині. Натомість міська рада Батурина разом із Національним заповідником «Гетьманська столиця» анонсували міське козацьке свято на неділю, 12 червня. Звичайно, запрошують усіх бажаючих.
Але — не те, не те… На велике свято, як і в січні у Крути (куди все менш охоче їздить наша влада) мали б прибути керівники області, мала б бути наша політична еліта на чолі з Президентом України. До речі, за майже чверть століття Козацьких свят на них так і не побув жоден наш президент, навіть Ющенко, котрий зробив дуже багато для відродження Батурина і бував тут багато разів, тільки в інший час. Не буде цієї еліти й нині. Схоже, не буде й лідерів національно-демократичних сил, які свого часу бували на святах. Хіба що «засвітяться», заради піару, якісь політикани, демагоги й популісти, але краще б без них. Народний Рух? Він так здрібнів, що ледве дихає.
Ось таке свято. А шкода, адже Батурин — це символ нашої державності, українського духу й нескореності нації. І ліквідовувати Козацьке свято, посилаючись на війну, — це якийсь нонсенс. Адже навпаки: саме в цей час варто робити все для піднесення українського духу, а цьому завжди й служив Батурин.
Щодо «економії коштів» подивіться хоча б на Чернігів. Тут практично щотижня чи й частіше відбуваються якісь шоу. Життя ж не зупиняється. Інколи ці заходи цікаві й потрібні, інколи від них тхне політиканством і піаром, що ще більше посилюватиметься з наростанням чергової виборчої кампанії.
Ці знімки я зробив на колишніх Козацьких святах у Батурині, на яких бував багато разів, починаючи від 1991 року. Чудові були свята…
