Лірика. «Лине до сонечка, наче рідня…»

Марія Миколаївна Шевченко (Марчевська) народилася в селі Комиші Охтирського району Сумської області.

Працювала на будівництві, багато років трудилася на цукровому заводі. Тепер – на заслуженому відпочинку. Мешкає в Чернігові, який став для неї рідним. Все своє життя любить поезію – творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Ліни Костенко… Втім, і сама складає вірші – для душі, для близьких, друзів та земляків. Марія Миколаївна надіслала кілька своїх нових поезій для наших читачів.

Лелечий край

Чернігівщина – милий край,

Де, майже в кожному дворі,

Стоять поважно (це – їх рай!)

Малі лелеки та старі.

Радіють діти та батьки!

Аж ось лелечиха-матуся

Враз вирушає на луги,

Міркує: «Трохи розімнуся…».

Лелека тут – гнізда володар,

Поважно ходить на городі;

Бо знає – жоден наш господар

Птахам не заподіє шкоди!

А восени пташиний клин

Над лугом і селом кружляє;

Прощається із нами він,

Бо Батьківщину покидає.

Лелеки журяться: «Курли,

В тепліші летимо краї…

Та в ці повернемось двори,

У гнізда затишні свої».

Пташина

Сонце заходить за небокрай,

Пташечка просить: «Іще не лягай!».

Мало пташині довгого дня –

Лине до сонечка, наче рідня.

Птаха літає, птаха співа,

Знову від пісні все ожива.

І розквітає наша сім’я:

Тато, матуся, братик і я!

Та вже стомилось сонечко вкрай

І закотилось за небокрай.

Каже пташині: «Спати лягай,

Завтра ранесенько знову співай.

Хай тут радіють пісні твоїй

І забувають тугу та біль.

Смуток минає – легше й мені

Слати усім промінці осяйні.

Завтра іще веселіше співай!» –

Котиться лагідно за небокрай.

Пташечко, сонцю дай відпочити –

З самого ранку треба світити!

Марія Шевченко

Ще цікаві публікації

Прокоментуйте