Освіта на периферії в контексті загальної реформи

Актуальне інтерв’ю. Олександр Самойленко: «Працею і наполегливістю!»

Питання реформування освіти – як шкільної, так і вищої, – нині на слуху у всіх. Тож до закладів, які готують майбутніх педагогів – особливі вимоги. Нещодавно я побував у Ніжинському державному університеті імені Гоголя. Над входом до старого корпусу вишу – латинський вираз, котрий перекладається українською як «працею і наполегливістю». Особисто для мене так звучить квінтесенція успіху.

Про те, як цей девіз втілюють у життя студенти і викладачі гоголівського вишу, розповідає його ректор – кандидат історичних наук, доцент, відмінник освіти України Олександр Самойленко:

– Сьогодення в університеті проходить досить активно, ми включилися в усі процеси, пов’язані з реформою як вищої освіти, так і освіти в цілому, імплементацією нових законів в освітній процес. Намагаємося відкрити низку нових освітніх програм, які розширять можливості наших студентів у здобутті спеціальностей, в їх фаховій підготовці та професійній перспективі. Вже з початку навчального року ми ліцензували низку нових спеціальностей та освітніх програм. У 2017 році розпочали набір за чотирма новими спеціальностями. Звісно, працюємо на перспективу!

Отож зараз за 32-ма спеціальностями здійснюємо підготовку фахівців у нашому університеті, ще з кількох плануємо розпочати з нового навчального року. Ми зорієнтовані на втілення подвійної або, точніше, змішаної моделі. З одного боку, не відмовилися від традиційної для нашого навчального закладу впродовж багатьох десятиліть підготовки вчителів. Наш університет був тривалий час педагогічного спрямування, тож ми зберегли та навіть розширили підготовку фахівців за спеціальностями середньої, початкової та дошкільної освіти. І, звісно, намагаємося розвивати так звані класичні спеціальності – журналістику, економіку, право, політологію, міжнародні відносини, комп’ютерні технології тощо.

– У підготовці фахівців орієнтуєтеся на потреби ринку?

– Потенційні роботодавці нині долучаються до коригування навчальних планів, беруть участь у практичній підготовці фахівців. Крім того, зрозуміло, що студентське життя, як і життя університету в наш час, –не обмежується освітнім процесом. Це – значно ширше. Ми прийняли стратегію розвитку університету, і вона передбачає діяльність, що лежить за межами стін нашого навчального закладу.

– Ну, і звісно, окрім класичних, університет має європейські орієнтири.

– Наразі ми дуже активно співпрацюємо з польськими навчальними закладами. Провели низку дуже цікавих заходів, в тому числі щодо впровадження та розвитку різних демократичних інституцій… Було проведено навчально-наукову літню школу для політологів, міжнародників. Учасниками були студенти та викладачі Краківського педагогічного університету, низки українських університетів. Польські колеги ділилися своїми враженнями від життя в Європейського союзу, впровадженням демократичних інституцій, обмінювалися досвідом. Ще провели дві спільні конференції, із залученням міських органів влади. Планується, що наступна літня школа пройде в Кракові.

– Це дуже важливо, що й місто підтримує гоголівський університет!

– Так, у нас налагодилася досить тісна співпраця з багатьох проектів, зокрема зі збереження культурної й історичної спадщини міста Ніжина. Наші колеги з університету виграли кілька регіональних проектів, наприклад, щодо розкопок стародавнього Ніжина, результати яких увійшли до десятки відкриттів 2017 року. Це й розкопки підземних ходів під історичною частиною міста Ніжина. Крім того, дуже цікаві проекти, розроблені на факультеті іноземних мов щодо підготовки вчителів. Це – два таких проекти. Перший – для студентів, спільно з Британською радою, Міністерством освіти України. Ми ввійшли в десятку університетів, які впроваджують нову програму підготовки вчителів нового покоління – за британською системою. Вона зорієнтована на більш практичну складову: студенти постійно в школі, вони постійно спілкуються з дітьми. Там передбачено більше годин на викладання методик, більше саме практичного, ніж за традиційною підготовкою. Подивимося на результат. Другий рік поспіль уже ця програма і проект втілюються в життя.

– Що ж, це – справді цікаво!

– Є також важливий, на нашу думку, проект, який протягом минулого навчального року впроваджувався нашими колегами. Фактично це перепідготовка вчителів іноземної мови як лідерів змін. Тобто, завдяки тренінгам, роботам у групах, вироблялися лідерські якості, формувалася здатність сприймати інновації. Були задіяні вчителі англійської мови з більшості районів області. Такі тренінги відбувалися протягом року, досить цікаво та ефективно. На думку керівництва управління освіти та науки облдержадміністрації, це – один із найбільш успішних нових, сучасних проектів.

Ми сподіваємося, що у нас з’явиться можливість створити центр перепідготовки вчителів на базі нашого університету. Ми прагнемо цього, у нас – гарна школа, я маю на увазі – наукова, науково-методична. Тому дійсно є чим поділитися з вчителями, і не лише іноземної мови. У нас проходили заходи з вчителями історії не тільки нашої області. Нещодавно відбувся семінар з учителями історії з міста Суми, які зустрічалися з нашими колегами, що є авторами підручників, посібників. Подібні заходи проводимо з біологами, географами та математиками… От у цьому напрямі вже є певні напрацювання.

– Я вже переконався, що гоголівський виш справді здатний на рівних конкурувати з чернігівськими і столичними університетами. Ваші студенти це цінують! Однак немало випускників шкіл їдуть із Ніжина навчатися до Києва…

– На жаль, ця тенденція характерна для всієї нашої області. Проводили дослідження: якраз Чернігівщина – одна із перших в Україні за рейтингами надання абітурієнтів та студентів саме для київських вузів. Взагалі ж, ця тенденція – загальнодержавна, діти прагнуть знайти свою реалізацію вже у студентські роки. Зрозуміло, що у Ніжині – менше можливостей для самореалізації в плані першого робочого місця, аніж у тому самому Чернігові, не кажучи вже про Київ. Адже не секрет, що багато студентів під час навчання намагаються працювати – і з фінансових, і з практичних якихось міркувань… Тому тут є певна проблема, над вирішенням якої ми працюємо спільно з міською владою.

Хоча у цьому році маємо й позитив. Поки що це – не тенденція, а факт, що все більше ніжинських дітей залишається і вступає до нашого університету. Це, можливо, пояснюється тим, що ми збільшуємо кількість спеціальностей, отож пропозицій стало більше. І вже більше ніжинських дітей з дуже високими балами, зокрема ліцеїсти, які завжди мали гарну підготовку і чудово складають ЗНО. Наш міський ліцей при Ніжинському університеті – завжди на високих місцях в рейтингу, в 50-ці за результатами ЗНО (всеукраїнськими). Тому це – приємно, і сподіватимемося, що це стане тенденцією. Зараз готується стратегія розвитку міста Ніжина на найближче 10-ліття. І ми обговорювали цю проблему. Це створення робочих місць для молодих фахівців, щоб діти могли самореалізуватися. І, звичайно, не можна забувати про культурно-просвітницькі проекти, відпочинок, дозвілля, спортивні і так далі… І місто буде над цим працювати. Тому що керівництво Ніжина зацікавлене, щоб наша молодь залишалася тут.

– Ваші колеги і студенти запевняють, що ви – людина прогресивна, енергійна. Завжди шукаєте якісь нововведення. Ну от, наприклад, відкрили спеціальні аудиторії іменитих випускників. Ось трішки про це розкажіть.

– У нас – багата історія, традиції… Їх треба цінувати, зберігати і, по можливості, примножувати. Не зважаючи на різні складнощі матеріальні, я маю на увазі – фінансові, ми намагаємося виділяти частину коштів з нашого спецфонду і на нашу історичну пам’ять. Власне, у нас же є ким пишатися, і ми намагаємося наших нинішніх студентів виховувати на тих, хто дійсно досяг у цьому житті дуже багато. І не просто досяг власне для себе, але і для України. Внесли своє ім’я в світову історію, культуру, літературу! І звичайно, ми маємо цим пишатися, популяризувати і зберігати.

Хочемо відкрити ще кілька залів у Музейному комплексі університету, один з яких – українського суспільства ХХ ст. Колеги звернулися з гарною пропозицією, тому це – не моя ідея… В одному залі – зберегти історію українського суспільства за радянської доби. З усім негативом і позитивом, що був у той час. Формально це – поділ одного такого залу на чотири комплекси: українське селянство довоєнного часу (історико-етнографічного характеру), українське студентство, українська інтелігенція й українські робітники… Тобто будуть речі того часу, виставлені композиційно, фотографії, ілюстрації, а на стінах – картини в дусі соцреалізму.

Але ми прагнемо створити не просто музей для музею. Хочемо зробити, як аудиторію. Де можна було б викладати українську літературу, журналістику, історію України ХХ століття, тобто з використанням наочності. Планується, що там будуть увесь час іти якісь кадри. На щастя, зараз є така можливість – наситити все це інформаційно.

І є ще дві ідеї – крім музею рідкісної книги, в стінах Наукової бібліотеки відкрити зал видатному мореплавцю Юрієві Лисянському, нашому земляку. У нас у Ніжині є пам’ятник, місто теж дещо планує, але поки що це дуже повільно просувається. Будівля збереглася, де він був у дитячі роки. Але зараз там знаходиться відділення архіву. І переселення архіву – поки що під питанням. Тому ми хочемо наразі створити зал мореплавства та відкриттів, присвячений Юрієві Лисянському, і, звичайно, грецькій громаді Ніжина, яка теж багато зробила і для нашого університету, й для міста в цілому.

– Справді цікаво!

– Ми намагаємося відігравати вагому роль у житті міста й області через мистецькі, культурницькі, освітні проекти… І, зрозуміло, що ми налагоджуємо дієві стосунки з міськими органами влади щодо формування громадянського, патріотичного суспільства. Зараз відбуваються військові дії на Сході країни. Багато у нас, зокрема, й ніжинців, котрі захищають Україну. Вони повертаються, отож їм потрібна психологічна підтримка, реабілітація. Необхідно надавати їм також можливості для навчання в університеті. Тому ми до цього теж долучаємось. Серед наших студентів є учасники АТО, діючі, вони на заочну форму навчання перейшли. І є викладачі – співробітники, які теж були там.

Ми з перших днів включилися у волонтерську роботу, збирали гроші й передали значні кошти нашій військовій частині для закупівлі палива – це ще в перші дні тих трагічних подій. Зараз намагаємося виступати з концертними програмами, факультет культури і мистецтва у нас дуже потужний. Багато талановитих, цікавих студентів і викладачів. Тому все це щиро прагнемо зробити!

Зараз є ідея у нашої університетської команди КВН – вони планують виступати перед бійцями АТО… Передавали ми й навчальну літературу в східні області. Бо там не вистачає саме україномовної літератури для дітей, для школи. Ми співпрацювали в цьому напрямі з нашим Ніжинським академічним українським драматичним театром імені М. Коцюбинського, і вони також возили цю літературу… Зі священиком, отцем Сергієм, співпрацюємо. До цієї людини глибока повага в університеті і в місті в цілому. Є в нас певні напрацювання в цьому плані. Хотілось би, звичайно, щоб війна завершилася якомога швидше. Але на даний час потрібна підтримка усіх – і психологічна, і матеріальна, для того, щоб ми перемогли у цій війні.

Спілкувався Сергій Квітницький