Село, а в ньому – люди. У краї смолистих пахощів

Невтішна демографічна ситуація може призвести до зникнення сіл.

Не приховую, приємно, що по давній пам’яті ще і сьогодні час від часу запрошують на сільські сходи, як тепер прийнято називати – загальні збори громад. І хоча кортить побувати серед давніх знайомих, відчути пульс життя району, все частіше від спокусливих пропозицій відмовляюсь. Старішаю, і все щось заважає. Проте від запрошення мешканців смолистого краю відмовитися не зміг, хоча і знав, що у Курені збори триватимуть довго – у найчисельнішої і найрозгалуженішої сільської громади Бахмаччини завжди накопичується доволі питань. Більшість із них потребують колективного вирішення.

Леонід Вдовенко

Подався до цього козацького села не тільки тому, що тут чимало друзів, приятелів та колишніх колег. Тепер хочу вкласти у рядки не статистичний звіт, а так би мовити, погляд з боку – спостереження і думки, які викликали збори і які, сподіваюся, будуть цікаві курінському читачеві.

Ще на Жилівці чомусь згадався Микола Степанович Міщенко, вже давно немає з нами колишнього керівника, а й досі пам’ятають у селі людину з його добрими справи. Одна з центральних вулиць носить його ім’я. Таке явище у нас – рідкість…

Хоча Курінська сільська громада займає особливе місце, багато її проблем ті ж, що турбують усю Україну. Найболючіша з них – демографічна ситуація. За межу вічності торік пішло 75 мешканців села, а немовлят прийшло у цей світ лише 17. Не полінився, перегорнув старі записники, вони нагадали, що у 2016-му ці цифри співвідносилися, як 70 і 20. Відшукав рядок про кількість народжених у 2015 році, немовлят було 25. Тенденція, як бачимо, невтішна. Та й де взятися дітям, як у минулому році тут відгуляли шість весіль. Бувало, що в минулі часи стільки шлюбів реєстрували лише за день.

Нині у селі мешкає 3569 людей, тобто проживало на 1 січня 2018-го. Тепер, прикро, стількох уже не налічимо. На жаль, ніколи не посміхнеться нам доброю посмішкою і колишня моя колега, друкар-лінотипіст Ганна Григорівна Старовойт. Світла пам’ять і їй, і багатьом-багатьом курінцям, кого немає з нами.

Громада знелюдніється. Ловлю себе на думці, це при тому, що Курінь – одне з благополучніших сіл. Тут господарюють ПСП «Авангард», СТОВ «Злагода», ФГ «Панченко», ФГ «Валентина», ФГ «Горизонт». Нещодавно розпочало діяльність свиновідгодівельне підприємство «Поліський бекон», працює ціла низка підприємців.

Василь Булах — меценат-локомотив

Пригадав, як присутні на зборах оплесками стрічали прізвища запрошених на сход. Найгучніше лунали вони на адресу депутата районної ради Василя Булаха. За нього мушу сказати більше. Саме з його приходом курінці пов’язують поштовх у відродженні села. Почалося все з відбудови господарства, поволі ПСП «Авангард» увійшло до економічно найміцніших сільгоппіприємств. Сьогодні тут вирощують одні з найвагоміших урожаїв зернових і цукристих, сої та ріпаку, кукурудзи і соняшнику. Успішний керівник забезпечив продуктивну роботу тваринництва, левова частка продукції якого переробляється на місці. А це – додаткові надходження не лише у касу підприємства, а й до місцевого бюджету. Курінці ж задоволені новими робочим місцями, а покупці – високоякісними ковбасними виробами. Василь Миколайович здійснив давню свою мрію – організував виробництво хлібобулочного виробництва. Головна особливість якого – високоякісний продукт і для повсякденного вжитку, й для святкового столу. На черзі – переробка молока.

Все це добре, та курінці не менше цінують його благодійництво. Кошти на ремонт НВК і лікарської амбулаторії, на придбання обладнання для навчання і лікування, костюми для хорового колективу, гуманітарна допомога захисникам АТО, фінансування святкових заходів, щорічне придбання ялинкових і різдвяних подарунків дітям, – все це здійснювалося за його ініціативи. Не обділив меценат увагою і реконструкцію сільського стадіону. Та найбільше заповажали за надання значних коштів на ремонт храму. Порадувала 12-відсткова оплата земельних паїв, яка вперше впроваджена для пайовиків ПСП «Авангард».

Цікаво, що на цьому фоні й інші орендатори курінських ґрунтів мусять теж включатися у меценатство, аби не виглядати білими воронами. Мабуть, несподівано і для себе став Василь Булах локомотивом благодійницького руху…

Складно у стислій доповіді висвітлити багатогранне життя такої громади, як курінська. Тут лише один перелік установ, підприємств, короткий звіт їх діяльності забирає чимало часу. Та і не розповісти про здобутки земляків сільський голова Леонід Вдовенко не міг. А за рік курінці вписали в історію свого села чимало славних сторінок. Постаралися від найменших, до літніх. Наприклад, учні порадували успіхами на предметних олімпіадах і спортивних змаганнях, ветерани хорового колективу вдалими виступами прославляли сосновий край на пісенних фестивалях, як у районі, так і за межами Бахмаччини.

Здоровий спосіб життя – ключ до розв’язання багатьох проблем

Доповідач прагнув обговорити всі нагальні проблеми, що назбиралися протягом року. Правильний курс взято на розвиток спорту в селі, сільська рада підтримала місцевих ентузіастів. Тепер у Курені на громадських засадах діє єдиний у районі, а може і в області, сільський критий фізкультурно-оздоровчий комплекс. Здоровий спосіб життя – ключ до розв’язання багатьох проблем. Навіть, певною мірою, може сприяти покращенню раніше згаданої ситуації з демографією. Колись козацьке село Курінь славилося своїми богатирями, нині громада на шляху до відродження традицій дідів-прадідів. Сільській голова сприяє процесу з різних боків. Взяти хоча б масштабний захід «День села». Розпочинається дійство зі спортивних змагань. Міряються тут вмінням, спритністю і силою футболісти і волейболісти, штангісти і тенісисти. Скільки емоцій викликають командні перетягування канату. Для масовості та надання святу більшої ваги, курінці запрошують спортсменів із довколишніх сіл. Нагороди переможцям – грамоти, відзнаки, подарунки і гостинці неодмінно вручає сільський голова Леонід Вдовенко. Ця обставина теж сприяє підняттю статусу здорового способу життя.

Зачепив сільський голова і таке болюче питання, як реформування медичної галузі. Давав роз’яснення з цього приводу присутній на зборах головний лікар ЦРЛ Сергій Чалий. Оптимістичнішим був настрій навколо іншого реформування, що стосується поштового зв’язку. Наче б то все залишиться, як було…

Комусь не йметься…

Чи не найбільше хвилює курінських власників корів питання нововведень стосовно продажу молока. Цій проблемі тісно у кордонах не тільки в Курені, а й району, навіть області. Вона зачіпає інтереси не лише особистих сільських обійсть, навіть автор стурбований можливими обмеженнями придбати парне, цілюще, духмяне молоко. Таким воно може бути лише на ринку. Віками українці споживали сметану, кисляк і тепле молоко з-під корови і були в рази здоровіші, ніж нині. Комусь не йметься змусити нас приходити за білопінним продуктом до гастрономів. Тільки з натуральним воно схоже лише за кольором. Все решта, від ціни до здатності скисати, то різні речі… Втім, все-таки сподіватимемося на краще!

Всього почутого на зборах не переказати, бо курінська громада, то – цілий світ. А от Міщенко згадався і на зворотному шляху. Добрим словом згадують колишнього голову колгоспу всі, а особливо діти – учні школи-дев’ятирічки, й одинокі літні люди – мешканці Будинку ветеранів, обидві споруди для них звів Микола Степанович – людина доброї душі.

Тепер великі надії в Курені пов’язують із Василем Булахом. Дай Боже, здоров’я та завзяття Василеві Миколайовичу!

Борис Бобришев

Ще цікаві публікації

Прокоментуйте