Акценти ВИБОРИ Гроші Коментарі На часі Політика Популярне Статті. Аналітика Україна Усі новини 

Шоумени-провокатори напоумили Головнокомандувача ввійти у жарти

Пісенний жарт, звісно, адресований Зеленському, який не прийшов на стадіон для дебатів, але у тих жартах народ розгледів й інше: конкурент діючого президента на виборах заманив у «95 квартал» всю політичну еліту на чолі з Порошенком.
Телекомпанії в ролі брокерів

Навіть провальні результати першого туру президентських виборів не врозумили досвідчених політиків і державників, не примусили їх зробити глибокий аналіз своєї багаторічної бурхливої діяльності, яку так низько оцінив найбільш терплячий у світі виборець. Тож «маститі» й далі безсовісно й цинічно не злазять з екранів телевізорів із своїми «геніальними» повчаннями. Почуєш їх – всі як один фахівці високого ґатунку в політиці, економіці, державному будівництві. Горлопанно демонструють «високі» знання з філософії, міжнародних відносин, культури, історії, народознавства. І не соромляться своєї тупості, що аж струменіє на всі боки з їхніх знань. Відповідна й практична користь від державних і політичних всезнайок: жебрацька економіка, правовий бардак, бюджет і пенсійний фонд з дірками, гарні гасла і зрештою гордість президента, що він не побоявся «сходити» в баночку для аналізів. Здогадуюся, що в оточенні Петра Олексійовича є свої шоумени-провокатори. Не інакше, як саме вони напоумили Головнокомандувача на стадіоні заспівати: «Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела, ти ж мене, молодого, з ума розуму звела».

Пісенний жарт, звісно, адресований Зеленському, який не прийшов на стадіон для дебатів, але у тих жартах народ розгледів й інше: конкурент діючого президента на виборах заманив у «95 квартал» всю політичну еліту на чолі з Порошенком. З їхньої вистави вже й закордон сміється. Правда, не із майстерно поставлених номерів, а з самих виконавців.

Проте наші видатні партійні діячі настільки «накачані» амбіціями і високою самооцінкою, що й далі демонструють свою бундючність.

Не говорю вже про першу п’ятірку, але навіть ті кандидати, які набрали у першому турі виборів півтора і менше відсотків голосів, вважають це перемогою, важливим стартом на осінні вибори. З цим і на чергову передвиборну панель вийшли. І кожен, як уміє, демонструє свою принаду, щоб якийсь багатенький «папаша» грошенят підкинув. Може, й на нову партію.

До осінніх виборів тих партій за чотириста перевалить – черговий український рекорд. Оптимізму додає партійним вождям те, що в Україні є недорогі, порівняно з Європою, досвідчені брокери-сутенери – вітчизняні телеканали. Вже он скільки нових шоу-програм започаткували. На них і торгують своєю совістю та безвідповідальністю партійні «панельники», здебільшого з великим стажем і повадками хамелеона – перефарбовуватися згідно з кольорами провладних партій.

Щоб запудрити й замилити цю маріонеткову хамелеонщину, а заодно й дурість в управлінні державою, вони й розводять ідіотичні дискусії, що часто закінчуються базарними сварками. Наведу лише один приклад з безлічі інших.

Днів зо два на телеекранах переливали з пустого в порожнє ініціативу Зеленського щодо проведення дебатів на стадіоні. Далі – чи погодиться Тимошенко провести дебати, смакували «дотепними» відповідями Порошенка, до розряду героїчної підносили його згоду на аналіз крові, ще й відео картинки показали, які посіяли в електорату сумніви – чи справді брали в президента кров для аналізів. Натомість дотепний народ уже жартує: крім аналізів – нічого взяти.

Не сходить з екранів і тема дебатів, що набуває за висновками політичних маріонеток ледь не світового значення. Інакше думають прості виборці: більшість із них не бажає слухати давно відому брехню з новими брехливими обіцянками – соціологи це підтверджують. У минулу неділю з’явилася нова резонансна тема: президент на стадіоні з піснею «Ти ж мене підманула…».

За цим загальноукраїнським «95 кварталом» ховається і маріонеткова політика, і урядова ідіотія. Всю країну втягнули у комічне шоу, щоб народ не звертав уваги на катастрофічні провали уряду Гройсмана і «досвідчених» політиків. Бо вони якраз ринули на торги заробляти собі місця біля золотого корита на нову каденцію.

За їхнім брехливим лементом, організованим телевізійними сутенерами, далеко на задній план відпливає життя простих людей. Відпливають повсякденні труднощі, в тому числі пов’язані з черговим стрибком цін на хліб, картоплю, гречку, капусту, борошно, увесь Пасхальний кошик. Як написало одне інформаційне видання: подорожчали всі продукти для бідних.

Сільським і приміським жителям треба городи садити, а насіння овочів і саджанці фруктових дерев не дешевші, ніж у Європі. Простий заступ за сотню не купиш. Плата за оранку і пожива для ґрунту – теж європейського рівня.

У сільгоспвиробників почалася посівна. Але то колись державні мужі пам’ятали народну мудрість: «Весняний день рік годує». І яка б недосконала була тоді планова система, але в селах відчували фінансову, матеріальну і моральну державну підтримку. На телеекранах і в газетах головними героями були теж хлібороби, що забезпечували людей натуральними продуктами. У домашніх господарствах повно було худоби.

Чим зараз пишаємося? Тим, що Китай подарував Україні 30 мільйонів доларів? Та й важко повірити, що так просто подарував. Взагалі не порадієш від того, що енергосистема працює без п’яти атомних блоків. Херсонщина б’є тривогу, бо після чергового підвищення ціни на електроенергію південь країни може залишитися без зрошувальної системи. Непосильна плата за електроенергію для населення – більше шести мільярдів гривень боргів накопичилося. У десять разів більше – за комуналку. У людей грошей меншає, тож банки закривають свої відділення, натомість заступник голови Нацбанку Рожкова заробила у березні 430 тисяч гривень зарплати. Такі «радісні» новини можна продовжувати і продовжувати. Недавно й таке прочитав: якби друкували уявний чек претензій до президента Петра Порошенка, він би був кілометровим.

Я зачепив невеличку частинку проблем, з яких народ самотужки вибирається, ще й за кожний крок хабара треба давати. А політичні й державні керманичі свій «95 квартал» затіяли. Хоча не тільки в державному управлінні, а й на комедійному шоу показують свою недолугість. Докотилися й до того, що у Європарламенті їх уже матом посилають.

Програли вибори, зате які гордовиті залишилися!

Якось почув з телеекрана, як відомий політик, що любить повчати електорат, пихато заявив, що в другому турі виборів його політична сила не підтримає ні Порошенка, ні Зеленського. І це не єдина така заява досвідчених партійних вождів. Самі не здатні переконати виборців, щоб за них голосували, не здатні й брати на себе відповідальність за «чужого» кандидата. У дуже важливій державній справі вони воліють посидіти на березі і спостерігати чванливо, поки хтось наведе лад в державі. Ще й губи надувати через неправильне голосування. Ну ото як на дівчину, котра іншому віддала руку й серце. То такий рівень їхнього патріотичного державотворення. Про таких влучно сказав один з героїв відомого роману Олеся Гончара «Собор», молодий архітектор: «Руйнуємо тим, що осторонь стоїмо… Руйнуємо своєю байдужістю!»

Справді, в ході виборчої кампанії досвідчені політики днювали й ночували в телестудіях, тоннами локшину вішали на вуха електорату, розказуючи, які вони розумні та завзяті, гори звернуть заради достатку й щастя простих людей. Та на другий день після дня голосування з’ясувалося, що все те «співалося» заради одного – одержати перемогу. І аж ніяк не для того, щоб не на гарних словах, а на ділі показати свою діловитість. А якщо треба, то й відповідальність за незроблене розділити з новообраним президентом. Адже за конкурента-переможця голосували не інопланетяни, а співвітчизники. І вибір більшості треба поважати. Заодно пам’ятати, що у кожному провалі на виборах передусім винен сам кандидат. Видно, виборці помітили, що переможені старалися більше гарними словами, ніж конкретними ділами. Найбільш яскраво це проявляється у тих, хто поліз у політику ще в 90-х, і при владі вже побували. А добрих справ для виборців не надбали. Мають лише великі колекції брехливих обіцянок. Та ще накопичили зла на всіх, хто тепер їх не підтримує.

Таким язиколяпним «патріотам» пораджу прислухатися до розумної думки відомого гонконзького та американського кіноактора, філософа, майстра бойових мистецтв Брюса Лі: «Якщо мене щось і рухає вперед, то тільки моя слабкість, яку я ненавиджу і перетворюю в мою силу».

В українській політиці, зокрема й на виборах, відбувається все навпаки: переможені ненавидять не свою слабкість, а силу переможців. Ненавидять і виборців, котрі голосували не так, як хотіли вони, досвідчені. Більше того, від деяких надто радикальних «патріотів» лунають заклики розстрілювати «неправильних» виборців. Дещо м’якша позиція у одного елітного журналіста, який має талант прислужуватися будь якій владі. Так от, він вніс пропозицію позбавляти виборчого права пенсіонерів, мовляв, вони масово неправильно голосують. Правда, коли пенсіонери голосували за Ющенка і Порошенка, тоді «брендовий» журналіст не хизувався перед телекамерами такою маячнею.

Закликаю всіх читачів даної публікації серйозно задуматися: чи мають право такі політичні хамелеони-повії з гнилими душами повчати націю, як їй голосувати, і взагалі – як жити? Сподіваюся, що на парламентських виборах народна мудрість «Он Бог, а он – поріг» більш масово проявиться. А то що ж виходить: пенсіонерів можуть позбавити конституційного права голосувати, а політичні пенсіонери самі собі надали право до скону життя каламутити воду в суспільстві, щоб тягати звідти золоту рибку?

Вночі минулого понеділка Броварський суд не продовжив термін перебування під арештом Надії Савченко і відпустив її на волю. В інтерв’ю журналістам вона заявила, що в наступних судових засіданнях відстоюватиме свою невинуватість перед законом, а також продовжить боротьбу за Україну і проти «стардепів» у Верховній Раді, іншими словами – парламентських довгожителів. Як на мене, необхідно серйозно очистити всю політичну систему.

Варто б провчити і народних депутатів, які прийняли рішення про фінансування своїх партій, – з їхніх кишень повернути в бюджет оті сотні мільйонів гривень. Перший тур виборів показав справжню ціну їхньої діловитості.

Звісно, стосовно повернення грошей – це з розряду фантастики. Але виборці самі можуть прийняти повчальне рішення. І не тільки за бюджетне фінансування трутневих партій, а й за те, що протягом всієї каденції не прийняли жодного народного закону, від якого простолюду краще б зажилося.

Електорат уже зробив «очищеним» обранцям перший дзвіночок «на вихід». На парламентських виборах повинні б пролунати другий і третій дзвіночки водночас. Якщо вже сказали цим «народникам» «А», то наберімося розуму й духу, щоб назвати увесь алфавіт, не залишивши їм жодної літери для надії на продовження ними пустопорожньої діяльності з кримінальною складовою.

Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», спеціально дял видання Спецкор РЕГІОН

Ще цікаві публікації

Залиште свій коментар

Дякуємо за Вашу думку