Як заборонялось українське письменство

30 травня 1876 р. російський імператор Олександр ІІ у німецькому містечку Емс підписав таємне розпорядження про повну заборону українського письменства.

Указ доповнював основні положення Валуєвського циркуляру 1863-го. Він мав на меті витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком.

Указ забороняв:

– друкування будь-яких книг українською мовою;

– викладання українською мовою в початкових школах;

– влаштування концертів з українськими піснями і українських театральних вистав;

– ввезення на територію Російської імперії книг українською мовою без особливо дозволу.

Михайло Юзефович. Фото: primetour.ua

Авторство документа належить Михайлу Юзефовичу, помічнику куратора Київського учбового округу. Він підготував меморандум на ім’я імператора, де звинуватив діячів українського руху в тому, що вони прагнуть «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі». Він же відіграв роль провокатора та зрадника в розгромі Кирило-Мефодіївського товариства в 1847-му.

Особисто ініціював закриття газети «Киевский телеграф» та Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Іншими наслідками Емського указу (сучасники називали його «законом Юзефовича») стали ліквідація Громад, звільнення професорів-українців із Київського університету, тимчасова дезорганізація українського руху на території Наддніпрянщини.

Емський указ так і не був формально скасований у подальшому. Припинив свою чинність після маніфесту царя Миколи ІІ у жовтні 1905-го, яким, зокрема, запроваджувалася свобода слова.

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної гідності, спеціально для видання speckor.net

Ще цікаві публікації

Прокоментуйте