Яка підготовка потрібна воїнам-танкістам

Яка підготовка потрібна воїнам-танкістам. Сучасна підготовка військовослужбовців танкових підрозділів має дуже багато складових, від яких і залежить успішне виконання завдань. 

Особливості підготовки танкістів та їх навчання

Наразі є небагато навчальних закладів, де готують танкістів. Так, командирів танкових підрозділів для сучасного війська готують у Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що у Львові, підготовку військово-технічного управлінського персоналу здійснюють у Харкові на базі військового інституту танкових військ, а молодших командирів та представників інших танкових спеціальностей – у 169 навчальному центрі «Десна» Чернігівської області. Після успішного закінчення своїх навчальних закладів танкістів направляють у військові частини, зокрема, наразі існують танкові бригади та інші військові формування де є підпорядковані танкові батальйони або роти.

Курс підготовки для військових такої спеціальності складається як з теорії так і з практики. Наостанок вони виконують навчальні стрільби штатним снарядом, як правило, раз на рік. Якщо навчаємий виконав таку стрільбу, його можна вважати повноцінним танкістом. Раніше існувала традиція на стрільби вивозити бойовий прапор, військовий оркестр, що робило цей захід урочистим.

Як зазначають викладачі, – під час виконання таких стрільб потрібно бути дуже уважним, адже може виникнути ситуація, коли при натисканні на елетроспуск чи механічний спуск через 2-3 секунди снаряд повинен рухатися в ціль, але цього не відбувається. Тут треба 1-2 хвилини зачекати, адже має місце несправність гальвано-ударного механізму або безпосередньо самого заряду. Якщо така несправність виникає з вини навчаємого йому автоматично знижується оцінка за вправу, в разу якщо несправність виникає через технічну несправність, то вправа виконується повторно вже на справній техніці. В таких випадках важливо навчити підлеглих своєчасно усувати несправності в процесі стрільби – це дуже цінується колективом.

Поряд зі звичайним водінням танкісти проходять і підводне. Це є обов’язковим елементом підготовки для кожного танкіста, який осягає потірбні ази. Перед практичною складовою вони тренуються в класах легководолазної підготовки у спеціальних протигазах «ІП-5», зокрема це рух під водою по басейну, рух з навантаженням, перенесення тралу тощо. Підводне водіння є основою підготовки для кожного механіка-водія, але виконання цього нормативу здійснюється у складі танкового екіпажу.

Не менш важливим для танкістів є тренування тривалого перебування в танку.

– Ми тренуємо курсантів знаходитися тривалий час у замкненому просторі. Є певні тренажери, коли 20-30 хвилин вони там знаходяться. До цього потрібно звикати, адже не кожна людина може це витримати. Бій може тривати навіть шість годин і цей час всьому екіпажу потрібно перебувати безпосередньо в танку. Простору в сучасному танку не так вже і багато і до цього також потрібно бути готовим. Під час бойових дій люк танку повинен бути постійно закритим, адже будь-який уламок може потрапити в танк і завдати шкоди життю і здоров’ю танкістам. При цьому противник може поцілити туди і гранатою, знищивши тим самим весь екіпаж, – розповів викладач кафедри тактики Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Олександр Богачьов.

Про озброєння, бойовий досвід та гендерну рівність екіпажів

Дуже важливим фактором якісного виконання бойового завдання є озброєння танкових військ.

– Зараз на озброєнні перебувають танки Т-64БВ і Т-72. У зв’язку з переоснащенням військової техніки вони проходять модифікацію. Їх модернізують на танкових заводах у Львові та Харкові. Це нові приціли нічного бачення, зв’язок та інші елементи. Перспективним танком наразі є Т-84БМ, «Оплот», який прийнято на озброєння, але серійний випуск таких танків поки що на часі, – повідомив Олександр Богачьов.

Багато танкістів склали свої найважливіші іспити на фронті, за що і отримали високі нагороди.

– Був випадок, коли наш випускник Василь Божок, які отримав звання Героя України за бої під Дебальцевим, особисто знищив три танки Т-72 противника. Я безпосередньо його навчав, коли він був курсантом. Загалом, в практичному плані, він був асом вищої категорії. Водночас серед курсантів навчаються у нас і представниці жіночої статі. Вони поряд з чоловіками виконують всі вправи, зокрема і постріли штатним снарядом, а на майбутнє керуватимуть танковими взводами. У них дуже високі теоретичні знання з правил та курсу стрільб, методики навчання тощо, хоча фізично їм треба нарощувати спроможності. Вони у нас навчаються лише рік, а у військах все це надалі можуть вдосконалювати, -зазначив Олександр Богачьов.

Під час підготовки танкових екіпажів враховується також і бойовий досвід АТО/ООС.

– Бойові дії показали, що нам треба використовувати танки при стрільбі на великі відстані, тобто тут йде мова про стрільбу з закритих вогневих позицій навісом. В таких випадках екіпажу треба дуже швидко змінювати вогневу позицію. Вже зроблені відповідні зміни у навчальних програмах і курсанти старших курсів такі стрільби виконують. Це є певною новизною, – підкреслив вищезгаданий викладач.

За оцінками експертів, мобільність танкових у порівнянні з артилерійськими підрозділами є вищою, хоча гармата у них майже однакова. При цьому захищеність танку набагато краща ніж у артилерії, тобто танкова броня є більш міцнішою. В якості прикладу можна навести «Булат», що є різновидом Т-64. Там є динамічний захист нового покоління. Під час боїв на Сході України він витримав близько 5-6 влучень снарядів противника і при цьому броня не була пробита.

Традиції танкістів та тонкощі ведення танкового бою

У танкістів є вже сформовані традиції та аспекти, які відрізняють їх від військових інших родів військ.

– Для мене особисто вже стало традицією вішати кашкет на антену – це є справжнім талісманом. Деякі танкісти розвертають кашкет козирком ззаду. До речі, історично склалося так, що чорний колір обмундирування був започаткований саме у танкістів, навіть погони і петлиці форми старого зразка були чорними і оксамитовими лише у них, – зауважив Олександр Богачьов.

Водночас у танкістів сформувалися і певні тактичні прийоми бою. Один з таких прийомів «на живця» передбачає, що танковий підрозділ займає певну вогневу позицію, а один танк постійно рухається перед позицією. При цьому противник розпочинає вести вогонь по ньому, а надалі вже йде виявлення вогневих точок противника та їх знищення.

Також є такий тактичний прийом «вогнева карусель», коли позиції противника знаходяться під постійним вогневим впливом. На відміну від «танкової каруселі», вогонь тут можуть вести не лише танки. В цьому тактичному прийомі два танки постійно ведуть вогонь по противнику допоки залишаються боєприпаси і їх не змінять інші два танки, але одночасно може застосовуватись артилерія та інше озброєння.

Танковий прийом «штани» передбачає заїзд танку в окопи глибиною 50-100 метрів і ведення вогню по цілям з цього місця. В подальшому йде переміщення в інший окоп, а ймовірний ворог при цьому веде вогонь по першому окопу, тобто йде певне введення в оману противника. Головне, при виконанні цього прийому, створити уявлення того, що вогонь ведуть декілька одиниць техніки.

Під час ведення бойових дій танкісти дуже часто застосовують тактичний прийом «терикон», один із нових елементів бою, що передбачає вихід танку за визначеним маршрутом, нанесення вогневого ураження та швидку зміну позиції.

Закордонний досвід та специфіка виконання завдань танкістами

Українські танкісти в переважній більшості мають високі показники підготовки, що не раз підтверджувалося під час міжнародних танкових змагань.

– Наші танкісти гідно представили Україну на змаганнях у Німеччині. Там були створені всі необхідні умови аби якісно виконати поставлені завдання. Наприклад, окопи для стрільби у них викладені бетонними плитами та асфальтом, у нас все набагато простіше. Ми тренуємо і навчаємо переважно в умовах наближених до бойових, а у них є певний комфорт, навіть стабілізатор не потрібно вмикати, – розповів Олександр Богачьов.

Особливим чинником також є виконання бойових завдань лише на одній машині, адже змінювати свій танк не бажано, тут йде звикання екіпажу до його певних особливостей. В якості невеличкої незручності є те, що в танку не визначено місце де можуть знаходитися речі екіпажу та спорядження, зокрема речові мішки, рюкзаки, харчі, маскувальні сітки тощо. Тут стають в нагоді саморобні кріплення.

Тож зараз танкові війська є головною ударною силою, які знаходяться в другому ешелоні та призначені для проведення контратак і ведення вогню на визначених рубіжах. Досить часто керівним складом формуються взводні, ротні та батальйонні тактичні групи. Там одночасно можуть бути присутні танки, піхота, артилерія та інше озброєння, адже взаємодія наразі є дуже важливою складовою, що дозволяє якісно виконувати поставлені завдання.

На думку військових фахівців, в будь-якому бою, де застосовуються танкові підрозділи, повинна бути присутня маневреність, тобто постійна зміна позицій. При цьому для кожного командира є дуже важливим зберегти і людське життя, і штатну техніку, адже зробивши декілька пострілів в бік ворога, можливо і самому потрапити під його шквальний вогонь ворога.

Ігор Березинський, спеціальний кореспондент Інформагентства МО України АрміяInform, м.Чернігів

Фото автора

Ще цікаві публікації

Прокоментуйте