За назвою поліція – нова, а де зміни?

Спортсмени з обмеженими можливостями на паралімпіаді в Ріо-де-Жанейро підняли планку іміджу нашої країни у світі на високий спортивний олімп. А начальник Чернігівської поліції Сергій Кагітін відгородився від громадян з обмеженими можливостями своїм «олімпом». Хоча в Чернігові людей з інвалідністю понад 20 тисяч.

Страшно навіть уявити, якщо у когось із них виникне потреба звернутися на особистий прийом до головного поліціанта міста на Шевченка, 13. Адже пан Кагітін уподобав приймати народ на другому поверсі, у своєму робочому кабінеті. А пандусів на сходах немає.

Можна припустити, що коли на прийомі будуть люди з обмеженими можливостями, то начальник спуститься на «грішну землю» – тобто на перший поверх. Але ж ми неодноразово записувалися на особистий прийом, і у нас жодного разу не запитали про стан здоров’я, інвалідність чи самопочуття.

А туди частенько приходять і літні люди з серцевою недугою, хворими ногами та спинами. Ми не намагаємося розчулити пана Кагітіна: бути чи ні співчутливим – його особиста справа. Але дотримуватися вимог Закону України «Про звернення громадян» у частині організації прийому він зобов’язаний.

Записаних на прийом до пана Кагітіна запрошують на 16:00. Притому – одразу всіх. Хоча на всіх відвідувачів, яких може бути і три десятки, у коридорі стоїть лише десяток стільців. Отож присісти поталанить щасливчикам, а решті доведеться довго і нудно чекати стоячи. І терпіти. Бо туалетної кімнати для відвідувачів у міській поліції також немає. Принаймні, вказівника про наявність такої в оновленій поліції не видно.

Так само, як і про питну воду. А люди сюди приходять із проблемами, в очікуванні зустрічі з високим начальством нервують. І якщо раптом комусь потрібно прийняти таблетку – проблема. Де взяти води? Якось нещодавно літній жіночці стало зле. Слава Богу, черговий зжалився і налив води зі своєї пляшки…

Людям з інвалідністю, відвідувачам похилого віку, які дочекалися своєї черги, треба поспіхом бігти на другий поверх, устигаючи за секретаркою, суворою, як конвоїр, і швидкою, як лань, щоб дістатися начальницького «олімпу».

Підніматися на другий поверх не весело і слідчим міського відділу поліції. Тільки не подумайте, що у них проблеми зі здоров’ям. Справа в тому, що їхні кабінети у слідчому відділі не комфортні для роботи. У більшості вони схожі на підвальні приміщення – обшарпані, зі старезними «покаліченими» меблями, через тісноту папки з документами, буває, лежать прямо на підлозі.

Однак тут наявна і ще одна «родзинка» – у слідчих відімкнений… міський телефон. Напевно, для зручності. Щоб менше телефонували заявники і потерпілі. Хоча, не моргнувши оком, чергові дають відвідувачам лише номери міського телефону – мовляв, дзвоніть, слідчий на зв’язку. І люди дзвонять тижнями. А потім ганяються за слідчими в надії отримати номер мобільного.

До речі, поліцейське начальство любить називати слідчих елітою. Ну-ну, так воно і є…

Лідія Фальчевська, Любов Потапенко

Ще цікаві публікації

Прокоментуйте