100 років тому деревина була стратегічним запасом для Чернігівщини

Далекі та буремні 1920-1921 роки… Аналізуючи справи столітньої давнини, у Державному архіві Чернігівської області можна знайти цікаві історичні факти про діяльність лісового господарства та лісництва, які на були у складі нинішнього Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство».

Тож пропонуємо разом зробити такий собі екскурс в історію галузі нашого краю.

Серпень 1920 року. Чернігівська губернська комісія народного продовольства звертається до Чернігівського губернського лісового комітету з проханням термінової необхідності в лісових матеріалах для міста Чернігів та будівництва мостів. Відпуск лісоматеріалів проходив у Стольненському лісництві. В документі окремо наголошувалося про термінову заготівлю лісу в межах ст.Білоуської волості для будівництва мосту через річку Стрижень на Старокиївській вулиці (сучасний міст через вулицю Київська).

Дослівно: «В виду срочной необходимости в лесных материалах для города и постройки мостов доротдел просит отвести ему делянку в Стольненском Лесничестве для самостоятельной заготовки леса, а также отпустить заготовленный лес. Лес будет доставлен средствами доротдела если не может быть срочно доставлен Гублескомом./ Кроме того для срочной доставки леса для моста через р.Стрижень на Старокиевской улице доротдел просит немедленно отвести ему лесосеку в пределах ст.Белоуской волости».

Стратегічно важливий напрям використання деревини і співпраці як керівництва міста, так і місцевого населення – це дрова для опалення будинків та усіх закладів.

14 серпня 1920 року. До завідуючого 10-го районного лісозаготівельного району надійшов документ від Губернського лісового комітету з вимогою терміново розпочати рубку дров на лісосіках, які знаходяться на території Яцевської, Білоуської, Золотинської, Глібовської, Слабинської та Андріївської лісових дачах.

Дослівно: «В следствии постановления технического Совещания Гублеспод» отдела от 14 сего августа в срочном дополнительном отводе 2-х летней дровяной лесосеки в дачах Яцевской, Белоуской, Золотинской, Глебовской, Слабинской и Андреевской Гублеском предлагает Вам немедленно организовать рубку дров в вышеозначенных дачах, бронируя дрова за населением Чернигова. Одновременно же приступите к валке леса в урочище «Святое» для чего войти в соглашение с Гублеспод» отделом о скорейшем клеймении деревьев. Родные к распиловке кражей срочно подвозить к лесопильному заводу бывш. годные и вершины рубить на дрова».

На цей документ завідуючий 10-го лісозаготівельного району надіслав відповідь вищому керівництву: «Для забезпечення паливом місцевого населення відводити окремі ділянки не варто було б, оскільки паливного матеріалу буде достатньо залишатися від розробок лісу державними закладами, а також сушняку. Всі залишки (вершини, гілки) можуть бути відпущені місцевому населенню або за плату, або за очистку лісосік».

31 січня 1920 року. Зазначений у документі вище факт рубки в урочищі «Святе» (певний час територія мала назву «Пролетарський гай») став початком справжнього скандалу. Серед можливих наслідків вирубки даної території – утворення сипучих пісків в районі річки Десна. Після певних дискусій, по урочищу «Святе», було вирішено залишити лише вибіркову санітарну рубку фаутних дерев (прим. дерев з наявністю вад стовбура (фаутів): дупел, відшмигів, сухобокості, тріщин, відлупів, напливів деревини, механічних ушкоджень, ушкоджень гнилизною і іншими грибними хворобами).

В чому ж небезпека цього природного явища? Сипучі піски або ж хиткі — це піски, перенасичені повітрям або водою висхідних джерел та здатні внаслідок цього поглинати в разі попадання в них предметів, тварин чи людей. Хиткі піски розташовуються по берегах морів, озер і річок (де зазвичай поширені висхідні джерела), але можуть зустрічатися і далеко від берегів, як на рівнинах, так і в горах, в пустелях. Отже, вибратися самотужки із сипучого піску вкрай важко і можна загинути від супутніх небезпек — від зневоднення, палючого сонця тощо.

Загалом, забезпечення місцевого населення дровами, а також використання деревини для будівництва, у промисловості найближчих до Чернігова лісництв, мало важливе значення. Втім, виникала стурбованість кризовими ситуаціями через забезпечення дровами місцевого населення.

Дослівно: «… В лесах достаточное количество дров, но кризис в топливе является недостаточностью его подвоза. Главным рычагом подвозки дров является своевременная оплата возчиков как деньгами, так и премией в продуктах…».

Для місцевого населення найголовніше було забезпечити себе продуктами харчування першої необхідності (сіллю та керосином). Коштів не вистачало на оплату доставки дров. Тому підвіз деревини призупинявся без оплати. Така ситуація була катастрофічною для людей.

Варто також додати, що працівники лісової галузі мали у той час особливе значення, адже виконували стратегічні завдання по заготівлі деревини для потреб промислових об’єктів, закладів соціальної та державної необхідності, безперебійного функціонування залізничного транспорту, а також для потреб населення. Під час військових дій спеціалісти, які працювали у лісі, мали відстрочку на час виконання завдань першої необхідності.

8 травня 1920 року. В листі Руднянського лісництва до відповідних органів, а також до коменданта 10-го лісозаготівельного району, зазначається про масові крадіжки лісу місцевим населенням: «Самовольные порубки в Лесничестве приняли ужасающий характер: население не ограничилось расхищением леса на отведенных делянках. Последние дни рубят лес где попало. Скугари (прим. На сьогодні с.Скугарі у складі Михайло-Коцюбинської селищної ТГ) и другие прилегающие села вырубили даже защитную дачу «Комитет». Шесть красноармейцев откомандировали в Чернигов. Осталась безоружная лесная стража, которая бессильна что-либо сделать для прекращения порубок, тем более что порубщики приезжают в лес многими десятками и большей частью оруженые. Для прекращения порубок необходимо прислать вооруженный конный отряд, который бы арестовал в лесу хоть нескольких человек и посадил в тюрьму».

На той час фактично у кожному лісництві Чернігівської губернії спостерігалися масові незаконні рубки лісу місцевим населенням. Виникла потреба у змінах підходів до захисту лісу та забезпечення зброєю лісову охорону.

В цілому робота Чернігівського лісового комітету Головним лісовим комітетом як успішна. У Протоколі засідання Головного лісового комітету 2 грудня 1920 року значиться: «…. На Черниговкой губернии ведётся исключительно хозяйственный способ разработок. Губерния разбита на районы: заготовительные, деревообрабатывающие и склады… Функционируют мастерские: возовая, санная, бондарная и другие…».

Наслідком цієї наради було прийняте важливе рішення, щоб усі лісорозробки велися лише Чернігівським лісовим комітетом: «…Принимая во внимание невозможность существования на губернии нескольких организаций – во избежание конкуренции, совещание считает нужным чтобы все лесоразработки передавались исключительно Гублескому. А для снабжения какой-либо организации /например Желдорогу, Сахарозаводу и т.п./ Гублеском бронирует определенную площадь, выделяет ударные группы и снабжает данную организацию…».

Аналізуючи ці історичні документи, можна зробити певні висновки: змінюються часи, а реформи актуальні завжди.

Олена Маківчук

Список використаних джерел:

1. Дело №6 «Разные переписки о хищениях леса» (акты, донесения и прочее), 1920-1921 гг.

2. Фонд № Р-951, оп. № 1., дело № 84: «Управление делами. Протоколы заседаний коллегии Гублескома, 1-го Съезда работников сплава и его резолюции, межведомственного совещания Гублескома, военно-инженерной

дистанции, рабоче-крестьянской инспекции, совещания уездных совнархозов, доклады о деятельности Уполднепросплава, Гублескома, 1-го заготовительного района», 1920-1921 гг.

3. Фонд № Р-951, опись № 1, дело № 487: «Переписка с губземотделом, райземотделами и районными лесозаготовительными участками об отводе и передачи лесосек». 1920-1921 гг.

4. Фонд № 954, опись 1, дело № 449: «Акт ревизии лесоразработки 10 района Пакульского лесничества, телеграммы и переписка с Козелецкими уездными учреждениями об учете и заготовки дров», 1919-1920 гг.

5. Фонд № Р-951, опись №1, дело № 333: «Переписка с лесоучастком Бегач-Стольненского лесничества о назначении и перемещении сотрудников; списки сотрудников», 1920-1921 гг та інші.