Про українсько-російську війну, плани, родовід з вуст лідера «Тінь Сонця»
У Чернігові відбувся брифінг лідера гурту «Тінь Сонця» Сергія Василюка та голови обласної «Свободи» Руслана Андрійка.
20 червня 2017 року у Чернігові відбувся брифінг лідера гурту «Тінь Сонця» Сергія Василюка та голови обласної «Свободи» Руслана Андрійка з нагоди пам’ятного концерту на честь героя російсько-української війни, свободівця Олексія Коновалова.
Під час брифінгу Сергій Василюк розповів про гастрольну діяльність, концертні тури для бійців-учасників російсько-української війни, творчі плани, а також відповів на запитання журналістів.
«Нещодавно я їздив з концертом у батальйон «Донбас» на запрошення командира батальйону В’ячеслава Власенка. Він запросив мене на третю річницю створення батальйону. Також для мене був не менш важливим тур з назвою «Слобожанщина – форпост України». Це був концептуальний тур містами та містечками Луганщини, Донеччини та Харківщини з метою формування такого слобожанського феномену в суто українському контексті, аби виробити певний національний гонор на основі історії цього краю та біографії слобожанців. Думаю, що ми зробимо аналогічний тур «Сіверщина – форпост України»,- розповів Сергій Василюк.
Сергій Василюк розповів, що грає для жителів Чернігівщини не вперше, а також анонсував концерти в області в найближчому майбутньому: «Ми двічі давали концерти в Прилуках, в Ічні, в Ріпках та Коропі. Декілька разів у Чернігові. Сьогодні також гратимемо в Мені та Чернігові. На черзі Сновськ, Городня та інші міста області. Тож слідкуйте за анонсами».
Відповідаючи на запитання журналістки про чернігівське коріння, лідер гурту «Тінь Сонця» розповів: «Цього року була 125-річниця від народження мого прадіда Василя Матвійовича Євтушка. Він та моя бабуся народилися у Великому Листвені. Мій прадід був відомим бондарем та будівельником. Свого часу він брав участь у будівництві мосту через Десну, i не просто у якості робітника, а був одним із керівників цього проекту. Мій прадід був доброю людиною, i ніколи не брав достатнього заслуженого гонорару за роботу. Якщо треба було родині прохарчуватися, то краще було домовлятися із моєю прабабусею Мариною Костянтинівною. Через скромність прадіда родина була не такою заможною, як могла бути, тому ще моя бабуся йшла до школи босою»
