У Парижі вшанували Симона Петлюру
У Парижі відбулися заходи з вшанування пам’яті Голови Директорії і Головного отамана військ УНР Симона Петлюри, приурочені до 90-х роковин його трагічної загибелі.
В Українському культурно-інформаційному центрі у Парижі відбулася наукова конференція «90-та річниця вбивства Головного отамана Симона Петлюри». Організатори – Українська Бібліотека ім. Симона Петлюри в Парижі за підтримки Посольства України у Франції.
Відкрив конференцію посол України у Франції Олег ШАМШУР. Участь у конференції взяли українські та французькі дипломати, науковці, представники української діаспори. Короткий огляд біографії Симона Петлюри представила директор бібліотеки імені Симона Петлюри, історик Ярослава ЙОСИПИШИН. Різні аспекти життя і діяльності Симона Петлюри в своїх доповідях висвітлили українські історики Ярослав ФАЙЗУЛІН, к.і.н., начальник управління наукового забезпечення Українського інституту національної пам’яті, Андрій РУККАС, к.і.н., доцент історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Василь ЯБЛОНСЬКИЙ, к.і.н., заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.
Зокрема, історик Ярослав ФАЙЗУЛІН у доповіді «Діяльність радянських органів держбезпеки із компрометації Симона Петлюри», підготовленій на основі раніше невідомих документів спецслужб, розповів про масштабну кампанію з дискредитації Симона Петлюри, яка розпочалася за декілька років до його вбивства. Чекісти докладали чимало зусиль для того, щоб підірвати авторитет Петлюри серед еміграції, польських кіл та українського населення. Це робилося для розкладу закордонного українства та організації «поворотства» до радянської України. Їм вдалося розпалити конфлікт між Симоном Петлюрою та генералом Олександром Удовиченком, на публічну обструкцію Петлюри вони планували перетворити з’їзд української еміграції в січні 1924 року у Варшаві. Чекістські документи свідчать, що розроблялися плани фізичного захоплення Головного отамана. Для цього співробітники «органів» усіляко підштовхували Петлюру до зустрічі з представниками фіктивної «Вищої військової ради». Кампанія ненависті проти Симона Петлюри продовжилася після його смерті, тільки тепер її метою було зганьбити, «втоптати в бруд» пам’ять про Головного отамана. Невід’ємною частиною її став фільм-агітка «П.К.П.» («Пілсудський купив Петлюру»), що вийшов у прокат в СРСР у вересні 1926 року.
Заходи радянської влади із дискредитації Симона Петлюри виявилися успішними. Про що свідчить хоча б те, що дотепер ставлення до діяча, який очолював українську державу, став символом боротьби за самостійність України, в українському суспільстві є далеко неоднозначним, продовжують побутувати міфи, нав’язані радянською пропагандою.
Доцент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Андрій РУККАС у доповіді «Петлюра і Українське Військо (1919–1920)» висвітлив участь Симона Петлюри в організації українських збройних сил, а також військові дії Армії УНР проти білогвардійських та більшовицьких військ. Зокрема, відзначивши: «У листопаді 1918 р. Симон Петлюра став на чолі українського війська. Спочатку він вигнав з армії російських «фахівців» та псевдо-патріотичне шумовиння, потім береться за реорганізацію війська. Попри чисельне зменшення, армія зросла якісно, стала боєздатною. Роль Петлюри як лідера та ідейного вождя була величезною. Він був зв’язковою ланкою між військом і урядом. Петлюра весь час проводив на фронті, де підбадьорював козаків. Відвідуючи штаби, Петлюра не втручався в оперативні справи, а лише схвалював загальний задум операції. Навіть у «трикутнику смерті» у грудні 1919 р. він не втрачав оптимізму».
Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Василь ЯБЛОНСЬКИЙ у доповіді «УНР і сучасна Україна: історична спадкоємність чи паралельні світи?» розглянув проблеми спадкоємності Української Народної Республіки та сучасної Української держави через призму діяльності та передачі повноважень Державним центром УНР в екзилі. Зокрема, дослідник наголосив на важливості Акту передачі повноважень у процесі творення сучасної української ідентичності.: «Представники ДЦ УНР , складаючи свої повноваження підкреслили, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народної Республіки», – відзначив Василь ЯБЛОНСЬКИЙ.
Наступного дня, 29 травня 2016 року, відбулося покладання квітів до могили Симона Петлюри на паризькому кладовищі Монтпарнас та урочиста панахида, яку відправив священик Української Автокефальної Православної Церкви. Участь в заході взяли співробітники Посольства України у Франції, науковці, представники українських громадських організацій та діаспори.
Ярослав ФАЙЗУЛІН, Український інститут національної пам’яті
