Усе минає, а слово залишається: як виникло знаряддя письма
З обранням Батурина резиденцією гетьманів Лівобережної України в 1669 році в ньому концентруються: Генеральний військовий суд, канцелярський курінь, де працюють судді, писарі, канцеляристи. Вони ведуть адміністративне діловодство, об’єм якого збільшувався щорічно. Розквітали також у гетьманській столиці промисли, ремесла, торгівля.
Все це вимагало відповідних навиків та писемності. Знаряддям письма слугували запоясний каламар, або окрема чорнильниця, писали зазвичай гусячим, зрідка, павиним перами. Документи писали на папері спеціально виготовленим чорнилом, готували його по різному. Один з його методів приготування описаний у книзі «Граматика» українським письменником, мовознавцем Мелетієм Смотрицьким у 1616 році. Ось як він пише: «Первые чарка вина церковного, чарка оцту доброго, две чарки галясу (чорнильні горішки з листя дуба), чарка с верхом гуми (густа прозора маса, що виступає на корі дерев), девять чарок воды, третья часть купервасу (купоросу) и поставить на огонь дондаже начнет шумети. Таж за 6 дни помешуй по три разы на день, на 9 день процеди чрез чистую хустку и тако пиши. А внегда огустеет придай мало воды елико мощно воместити и пако пиши».
В монастирях також займалися писанням священних текстів і виготовляли чорнило по-іншому. На землю клали невелику кількість ладану, навколо розміщували три цеглини і накривали все перевернутою глиняною мискою. Потім миску накривали мокрою ганчіркою і підпалювали ладан: «образующийся при горении углерод откладывался на миске, после чего его соскабливали и, смешивая с гуммиарабиком (сік з дерева) и водой, превращали в чернила».
В ті далекі часи досить поширеним приготуванням чорнила також була сажа та вода, їх змішували у співвідношенні 1:2 та добавляли сік з дерев ( клей, живицю). Не менш цікавий спосіб приготування чорнила залишив афонський ієромонах Діонисій Фурноаграфіот (бл.1670-1744 рр.). Він писав: «Возьми три фунта яблоневой коры, положи ее в сосуд, наполненный четырьмя с половиною фунтами воды, и оставь на одну неделю или на две, чтобы кора размокла…».
Загалом приготування чорнила різними методами залежало від місця проживання людей. Суспільство ж в усі часи намагалось зафіксувати важливі події, що відбувались і це було слово. До наших часів вчені намагаються прочитати наскельні написи, також написи на глиняному посуді і, безперечно, важливим джерелом пізнання з життя минулих століть є літописи.
На сьогодні в експозиції будинку Генерального судді Василя Кочубея представлені оригінальні експонати – це чорнильниця запоясна XVII століття, каламарчик металевий з кришкою XVII-XVIIІ століття, натруска кругла з двома ручками XVII століття. Не менш цікавим експонатом є копія чорнильниці Генерального судді Війська Запорозького Василя Кочубея, оригінал якої знаходиться в Чернігівському обласному історичному музеї імені Василя Тарновського. Ці унікальні експонати мають власну історію і дають нам можливість уявити працю людини, що займалась діловодством у ті часи.
На жаль, не зберігся опис, як готували чорнило в гетьманській столиці Батурин, можливо за методом Павла Алепського. Архідиякон Павло Алепський, відвідавши Україну в середині XVII століття, сказав: «…по визволенні люди віддалися з великою пристрастю навчанню, читанню, церковним співам, а кількість грамотних значно збільшилась».
Наталія Дробязко,
зав. відділом НІКЗ «Гетьманська столиця»
