25 років концтаборів — за відданість Україні

3 січня 1913 р. у с. Ярчівці на Тернопільщині народився Омелян Польовий – полковник УПА, мав псевдо Остап, Данило Очерет, Довгуш, Якір, Ясь. Лицар Бронзового Хреста бойової заслуги (від 1945 р.).

Омелян Польовий Закінчив народну школу в рідному селі, у 1925 р. вступив до Тернопільської української гімназії. Під час навчання став членом Пласту, а влітку 1932 р. вступив до ОУН. Борючись проти польської окупаційної адміністрації, О. Польовий упродовж кінця 1920-1930-х рр. кілька разів потрапляв на лаву підсудних за проукраїнські погляди, сутички з поліцією, розповсюдження листівок ОУН та створення україномовних шкіл для дітей.

У вересні 1939 р, під час німецько-польської війни, О. Польовий очолював Зборівську повітову екзекутивну ОУН. Після приходу Червоної армії у лютому 1940 р. перейшов у німецьку зону окупації. Пройшов навчання у німецькій поліційно-розвідувальній школі в лижному пансіонаті «Стамара» в м. Закопане (нині Польща), а влітку 1940 р. очолював канцелярію колишніх політичних в’язнів в Українському комітеті допомоги біженцям і полоненим (згодом – Український Допомоговий Комітет).

У травні 1941 р. О.Польовий перебував у тренувальному таборі в Нойгамері (нині м. Свентошув у Польщі), де проходило формування Північної групи Дружин українських націоналістів (ДУН) – Легіону ім. Степана Бандери, що в німецькій армії ідентифікувався під назвою Спеціальний відділ «Нахтігаль». У складі цього підрозділу Омелян вступав до Львова, Тернополя, Гримайлова, а після реорганізації служив у Білорусії, де у серпні 1942 р. проходив курси чотових.

Навесні 1943 р., після повернення з «Легіону» додому, Омеляна Польового залучили до формування на Дрогобиччині (нині – Львівська область) збройних підрозділів Української народної самооборони (УНС). Тут він під псевдо Остап Шухай вишколював перший курінь ім. Кривоноса. На осінь 1943 р. в курені було створено 2 сотні УНС.

У жовтні 1943 р. О. Польового скеровують у Тернопільщину на посади обласного командира УНС та військового референта у складі обласного проводу ОУН. Із формуванням зимою 1943-1944 рр. Тернопільської воєнної округи УПА «Лисоня», Омелян Польовий (Остап) призначений командиром цієї округи.

Очоливши Військову округу 3 «Лисоня», О. Польовий створював відділи УПА та формував військовий штаб. Перехід німецько-радянського фронту відділи УПА здійснювали за вказівками штабу ВО у складі двох груп, перед якими поставили завдання зберегти відділи та вийти у радянське запілля (тил). У групу, що формувалася біля присілка Кам’янка с. Мельна Рогатинського району Івано-Франківської обл. під командуванням Остапа, входили сотні «Орли», «Лісовики», «Чорноморці», підстаршинська школа, боївка повітового провідника ОУН Перемишлянщини Андрія Какуна (Грек) з повітовими та районними провідниками.

Восени 1944 р. Омелян Польовий, як командир Тернопільської воєнної округи, керував 24 сотнями УПА, загальною чисельністю близько 4 тис. стрільців. У серпні 1944 р. О. Польовий очолив курінь, а у першій декаді вересня – загін УПА, з якими провів кілька значних боїв із підрозділами НКВД. Під час бою на хуторі Альбанівка біля с. Нетерпинці Зборівського р-ну 27 вересня, Остап отримав поранення, після якого обов’язки командира над загоном передав В. Якубовському (Бондаренко), а над воєнною округою – І. Шанайді (Степанович).

Одужавши, Омеляна Польового під псевдом Якір і Ясь у квітні 1945 р. перевели у крайовий військовий штаб УПА-Захід старшиною для спеціальних доручень та військовим інспектором, де він очолював зв’язкові лінії. За діяльність на Тернопільщині Головний військовий штаб УПА надав Остапу ступінь поручника з датою старшинства від 14 квітня 1945 р. та відзначив Бронзовим Хрестом бойової заслуги (від 14 січня 1945 р.)

1 квітня 1946 р. у Львові Омелян Польовий потрапив у полон та засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінили до 25 років радянських концтаборів. У 1971 р. Омелян Польовий звільнився із ув’язнення, через деякий час поселився у Тернополі та дочекався проголошення незалежності Української держави в 1991 р. Із 13 жовтня 1995 р. він став почесним членом Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН і УПА.

Помер Омелян Польовий 12 червня 1999 р. у м. Тернопіль, похований на Микулинецькому кладовищі.

Леся БОНДАРУК, Український інститут національної пам’яті

Джерела:

Волянюк Сергій. Омелян Польовий – Остап. – Торонто, 2013. – 126 с.

Омелян Польовий galinfo.com.ua