Етика. Випадок з життя

Чистим, доглянутим коридором ректорського крила технічного інституту йшов літній чоловік зодягнений у куфайку, з шапкою-вушанкою на голові, з одним відстовбурченим убік вухом…

Старий несміливо поглядав на написи на дверях кабінетів, щось       шукав… Ймовірно, дід прийшов  з’ясувати щось про онука.

З ректорських дверей вишмигнув енергійний проректор. Побачив старого, яструбом підлетів до нього: «Немедленно снимите шапку! Что это такое?! Вы находитесь в «храме науки!» –  зашипів трагічно приглушеним голосом …

Вітаємо!

4 липня – День народження автора Олександра Штаня. Зичимо йому творчого натхнення, успіхів у реалізації своїх задумів та мрій.

Чоловік  остовпів, як від неочікуваного удару в обличчя. Швидко, рвучко зідрав з голови шапку, зім’яв її у руках, стояв зніяковілий, його губи ворушилися, але нічого не вимовили. Проректор пурхнув далі у своїх справах…

Проректор був успішним функціонером, шанованим  бойовим  офіцером у відставці;  був справним продуктом комуністично-совєтської системи. Він добре знав, якщо не розумом, то усім своїм нутром, що головне у житті – це задекларований «зверху» порядок. Порядок у коридорі, в кабінеті, а головне – у головах людей… Дорога у його голові була вимощена надійною ідеологічною бруківкою, обіч – чіткий дороговказ… Проректор не міг розуміти, таке не могло прийти  йому у голову, що  така різка форма зауваження з малозначущого приводу, яке він зробив літній людині «від сохи», є значно більшим етичним проступком, ніж хода у кирзових чоботах і не дуже доглянутій шапці по червоній килимовій доріжці  ректорського коридору. Краще було б йому тактовно, поблажливо промовчати…

Мені було соромно перед дідом і жаль проректора, та я мовчав… Інстинкт самозбереження… «Що не пристосовується – те гине…».

Олександр ШТАНЬ, м.Чернігів