Спогад про поета Станіслава Реп’яха

Найкращий та найсвітліший спогад про поета Станіслава Панасовича Реп’яха пов’язаний у мене з поїздкою у село Велика Кошелівка Ніжинського району – на батьківщину славетного українського літературознавця, нашого земляка Івана Кошелівця.

Іван Максимович Кошелівець (справжнє прізвище вченого – Яресько) народився в 1907 році у Великій Кошелівці, на честь якої він і взяв собі такий колоритний псевдонім. З 1944 році він змушений був емігрувати за кордон. Видавав літературний і громадсько-політичний журнал «Сучасність». Став почесним доктором філософії Українського вільного університету в Мюнхені (ФРН), дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук. Помер і похований у 1999-му в Мюнхені, в Німеччині.

Коли ми з тогочасним головою Чернігівської обласної письменницької організації Станіславом Реп’яхом на зорі української Незалежності побували на з’їзді НСПУ, то, побачивши Івана Кошелівця, підійшли і познайомилися з ним, гарно поспілкувалися. Науковець дуже зрадів землякам! Власне, на той час, навіть у його рідній Великій Кошелівці, жителі неоднозначно ставилися до Івана Максимовича, котрого в СРСР вважали «українським буржуазним націоналістом», «запроданцем» та мало не «поліцаєм»…

До честі Станіслава Реп’яха, він уже тоді щиро усвідомлював велич і подвижництво Кошелівця, його патріотизм та шляхетність. У цьому питанні ми зі Станіславом Панасовичем одразу ж стали однодумцями. Отож ми щиро заприязнилися зі знаменитим земляком, згодом познайомилися і з дружиною Івана Кошелівця – поетесою та художницею Еммою Андієвською (тепер – лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка). Побували на творчій імпрезі пані Емми у Києві.

Та ось видатний науковець відійшов у вічність… І нам зі Станіславом Реп’яхом спало на думку побувати в його рідному селі Велика Кошелівка й відверто поговорити з людьми, які досі дуже насторожено ставилися до свого земляка. Станіслав Панасович попросив машину в облдержадміністрації, ми сіли й поїхали, і всю дорогу розмовляли про феномен Івана Кошелівця, якого мій співбесідник назвав геніальним українським діячем.

Пісня Олександра Осадчого на вірші Станіслава Реп’яха «Річечка мала». Виконує Алла Кудлай:

Тож його односельці зібралися у сільському клубі. Ми виступили перед людьми, відповіли на всі їхні запитання, яких виявилося немало… Станіслав Реп’ях говорив переконливо, емоційно й водночас виважено, проникливо та дійсно цікаво. Жителі не розходилися, і ми відчули, що поступово атмосфера в залі змінилася. А після цієї зустрічі односельці підходили до рідного брата Кошелівця-Яреська, котрий мешкав у тому ж селі, і від душі тиснули йому руку, вітали з таким вдалим вшануванням Івана Максимовича на його малій батьківщині.

До Чернігова ми зі Станіславом Реп’яхом поверталися щасливими. Він був у чудовому настрої, щоразу згадував, як усе пройшло, як ми завітали до хати, де мешкав рідний брат геніального Кошелівця, і той плакав від радості: «Ви навіть не уявляєте, яку добру справу зробили!». Втім, звісно, ми все це розуміли, тому й так хотіли побувати у Великій Кошелівці.

Станіслав Панасович виглядав одухотвореним, із задоволенням читав вірші. І такий Реп’ях мені дуже подобався!.. Ота зустріч так надихнула його, що він невдовзі написав книжку про Івана Кошелівця, яка з’явилася друком завдяки співробітникам обласної універсальної наукової бібліотеки імені В. Короленка. Ця книжка вийшла об’єктивною і совісною, сповненою доброї та людяної енергетики…

Пісня Миколи Збарацького на вірші Станіслава Реп’яха «Чураївна». Виконує Раїса Кириченко:

Тому, коли чую нині деякі міркування про Станіслава Панасовича, як суто «партійного функціонера», «комуністичного ідеолога» і «консерватора» (а він уже із засвітів нічого не може відповісти на свій захист), то пригадую ту нашу незабутню поїздку в 90-х.

Сергій Дзюба,

президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, письменник, перекладач, журналіст, член НСПУ