Очільники Новгорода-Сіверщини сприяють московській експансії

Ще у 2013 році в прикордонний з Росією Новгород – Сіверський раптом заїхав дивний гість – російський мільйонер Герман Стєрлігов. Подивитися на екзотичного, незваного гостя повалили місцеві інтелігенти та владці. Декого, щоправда, його антиукраїнська пропаганда здивувала, але не більше. 

Потім у хуторі Миколаївському Михальчино- Слобідської сільради, на самому кордоні з РФ, з’явився якийсь Пімєнов, що став землю займати та перейменував хутір у …Пімєнову Слободу. Скромно так діяв послідовник Германа Стєрлігова. Щоправда, наразі десь зник, завіявся… Лопнула «Пімєнова слобода»…

2014 року ще один фанат російського мільйонера – відлюдника Володимир Дзюба приїхав у прикордонний район «піднімати» його – мовляв, хоче створити успішне фермерське господарство. Звідки ноги ростуть районні владці уваги не звертали. Їм же не треба політикою займатися, правда ж? А якими були тоді наші спецслужби – годі й говорити…

Хто такий Герман Стєрлігов? Прихильник російської патріархальщини, петровського «Домострою» у прямому смислі слова. Сказано, що баба повинна в усьому мужику коритися – так і бить. Ходити баби повинні у спідницях до п’ят, у хустках по брови – ну, ходять же мусульманки у хіджабах, чого б і російським жінкам такими не буть?

Тим паче, що ще у ХIХ столітті російські селяни дивувалися, коли слов’янофіли вбиралися у російський, як вони гадали, національний одяг. І селяни казали: «Зачем-то барин в персидский халат вобрался!»… Нема у них свого, національного, все – позичене, привласнене. Від китайських пельменів до фінської лазні, а одяг – суміш марійсько- ерзянсько-чудьсько- і бозна чого.

Але, власне, хай би ходили хто в чому хоче. Проте Герман Стєрлігов не визнає кордонів України і Білорусі, пропагує єдину Русь – звісно, вона має бути російськомовна з бабами у сарафанах… Єдина слов’янська держава йому мариться – недарма є почесним громадянином терористичного російського утворення «ДНР».

Стєрлігов називає себе головою Товариства любителів древньої писемності і в привезених до Новгорода- Сіверського доводить, що ніякої української мови нема, не кажучи вже про державність. Як не через двері, так через вікно пропаганда «руського міра» преться в українську хату…

Спочатку Дзюба оголосив про свої наміри реалізувати в російському прикордонні доволі амбітний проект, який полягав у вирощуванні на місцевих землях сільськогосподарського призначення екологічно чистих зернових культур та побудові у межах окремих сільських громад “населених пунктів нового зразка” із розвиненою інфраструктурою (церквами, пекарнями, млинами тощо).

Чи давав він при цьому хабарі районному та сільському керівництву – мені не відомо. Але відомо, що просто так любов’ю до пришельців з химерними планами місцеве начальство не палає. Проте тодішній голова районної державної адміністрації (нині – голова районної ради) Вячеслав Кауфман та нинішній голова РДА Руслан Веремієнко радо з послідовником російського відлюдника фотографувалися. І сам Герман Стєрлігов зі свого російського хутора в український Новгород- Сіверський приїздив неспроста.

Отож послідовник Стєрлігова практично на кордоні з Росією отримує майже 40 гектарів української землі на підставних осіб, а ще 20 просто захоплює. Землі там вистачає вільної. Це село Ясна Поляна Бучківської сільради. Може, і назва села привабила прихильника російської ідеї – прям Лєв Толстой…

У селі на той час люди проживали лише у двох будинках та В.Дзюба подбав, щоб воно стало ще більш відлюднішим – обгородив частоколом, порозвішував неграмотні заборони, але й навіть заборонив користуватися дамбою, через яку пролягає єдина автодорога. Ставок також прихопив, заборонивши місцевим до нього наближатися – рибу він там розводив. Під час конфлікту з місцевою мешканкою зламав їй пальці – районна поліція, схоже, покриває руськомірця, оскільки надіслала відписку на скаргу потерпілої.

Володимир Дзюба планував розселити на прикордонні таких як сам бородатих росіян. Певно, завадила війна і відокремлення українське від всього токсичного російського. Наразі, кажуть, що послідовник Стєрлігова сіє пшеницю та гречку, у Москві продає хліб по 200 гривень за буханку, самогон по 1 000 гривень за півлітровку, мед по 700 гривень за літр, що купує його у селян. Під маркою екологічно чистих продуктів дурить москвичів – та й нехай. Але ж тут, в Україні, поширює бредові ідеї свого російського фюрера, нав’язує нам орієнтацію на ту ж таки Москву. Досить сказати, що підручник історії того ж таки Стєрлігова зветься «Від Грозного до Путіна». І цей же таки Стєрлігов закликав підривати лінії електропередач, коли почалась російсько- українська війна, щоб «погрузити Київ і Дніпропетровськ, Львів і Чернігів в хаос і потоки каналізації – тільки так можна зупинити дії військової хунти на Донбасі». Отаке воно, лице прихильника російської монархії і «любителя древньої писемності». До речі, подружжю Дзюб він запропонував переїхати до себе в поселення «на час гонінь»…

А що ж зробили районні владці для виправлення ситуації, яку самі і помагали створювати?

Руслан Веремієнко, голова Новгород – Сіерської районної державної адміністрації, переконаний, що питаннями сепаратизму та впливу сусідньої Росії повинні спецслужби займатися, а не районна влада: «Їздили ми з Кауфманом на запрошення Пімєнова і в Ясну Поляну їздили, і на сесію Бучківської сільської ради – а що поганого як у забиті хутори приїздять люди, що обіцяють їх відродити?! Он Дзюба церкву відроджує – десь найшов документи, про цю церкву ніхто й не знав. І млин він поставив, і в Москву продукцію ж якось возить і його через кордон пропускають, та й з прикордонниками він дружить. А що місцеві його не люблять, так, знаєте, це як ото і сам не гам, і другому не дам. Які там його політичні погляди – не моя компетенція, хай СБУ займається».

До речі, і щодо виділення землі дивному поселенцю голова РДА також криміналу не бачить: «У межах населеного пункту він викупає хати у нащадків, оформляє законно землю. А за межами населених пунктів землю виділяє не районна влада, а обласне управління Держгеокадастру».

Звісно,господарники у політику не повинні вмішуватися, правда? Як і в те, що у районі «білі плями» для українського інформаційного простору, що російська пропаганда тут вільно гуляє… Зрештою, і господарських успіхів у господарників, що політикою не займаються, також не помітно…

Василь Чепурний. «Голос України»