Її ляльки наповнюють душу щастям

З дитинства вона брала до рук голку з ниткою і починала шити: без викрійки та сантиметрової стрічки. Одні ножиці й голка. І це хобі переросло в справу всього життя.

Зараз Наталія Салтан із селища Гончарівське Чернігівського району шиє «живі» авторські ляльки. Своїми руками вона створює фантастичних і казкових фей, ангелів, чарівних дівчат, казкових героїв, новорічні прикраси на ялинку, малює картини, виготовляє сувеніри та різноманітні декорації.

Тяга до створення подібних речей у Наталі ще змалку – з того часу, коли у три роки вона порізала штори, аби зробити ляльку. Жінка з посмішкою згадує ті часи і вдячна мамі, що завжди підтримувала її в усіх починаннях і ніколи не сварила.

«Тяга до створення чогось незвичайного, свого індивідуального у мене з дитинства, – розповідає пані Наталія. – Коли я в три роки зі штор вирізала ножицями тканину, щоб щось з неї зробити. Тоді мати мене не сварила, а дала можливість для самовираження. Як вона потім говорила – подумала, що з цієї дитини виросте щось хороше. І з тих пір я почала все різати, кромсати, шити. Мама купувала мені тканину, а коли не виходило купити, я відрізала шматочки тканини з її старих суконь. Тоді я шила просто м’які іграшки. Навчалася я у будівельному технікумі, однак своє захоплення не полишала ні на день. Завжди щось малювала, шила, робила, видумувала. До речі, в технікумі моє вміння малювати виручало друзів, бо я могла перемалювати справжню печатку на несправжньому лікарняному. Ох і отримувала від матері, коли вона дізналася… Коли народилися донечки (у Наталії три донечки, – Авт.), я шила їм як повсякденний одяг, так і різні костюми для свят. Адже в цьому вся я! Зараз вже не працюю, повністю присвятила себе лялькам. Я все життя хотіла займатися саме тим, що вмію робити найкраще. Я щаслива. Адже досить довгий час працюючи на різних роботах, кожного дня думала про ляльок. Як би я зробила, що для цього треба, де купити той чи інший матеріал. Неважливо коли, але головне – знайти себе. І я себе знайшла».

Також пані Наталія розповідає, що її підтримують і поважають її захоплення діти й чоловік.

«Дуже рада, що рідні ставляться з розумінням, – говорить Наталія. – Погодьтеся, не кожен чоловік погодиться витрачати значну суму сімейного бюджету на матеріали для пошиття ляльок. А роблю я їх з якісних матеріалів, ціна яких немаленька».

М’які іграшки, тильди та «живі» ляльки

Останні три роки Наталя захопилась виготовленням авторських ляльок. За цей час виготовила їх не один десяток. Образи майбутніх героїв та їхні емоції малює в уяві заздалегідь. Усі роботи виліплює з спеціального пластику для запікання, який має консистенцію пластиліну. Його використовує для виготовлення голови, рук і ніг. Каркас робить з дроту та тканини. Обличчя лялькам розмальовує акриловими і акварельними фарбами, а волосся робить із шерсті. Над однією лялькою працювати доводиться приблизно три місяці. Майстриня говорить, що зазвичай «народження» нової ляльки починається в її голові з придумування образу: від форми голови до кольорової гами одягу.

«Я дуже люблю ляльок, раніше шила тільд, а зараз я працюю з пластиком, який ліпиться. Обличчя, руки, ноги, одяг – усе це роблю сама, – розповідає майстриня. – Я ніколи не роблю ескізів, не малюю їх на папері, але коли приступаю до роботи, то на 90% у мене вже в голові є образ майбутньої ляльки. Тобто мені потрібно, щоб ця картинка склалася в голові. Потім я ліплю, ліплю. І в процесі роботи багато чого міняється. Навіть, буває, виходить зовсім інший образ.

Спочатку я починала з маленьких ляльок, а зараз вони в мене виросли аж до 60 сантиметрів. І це вже досить професійна лялька. Робота над нею займає понад три місяці. Наразі мені дуже хочеться розвиватися, розкриватися і навчатися. Адже я вже не можу не робити ляльки».

Окрема тема робіт Наталії – новорічні іграшки на ялинку. Їх вона робить з різного матеріалу і різного ступеня складності. Не абиякі, а символічні, як правило – символ майбутнього року.

«Це не китайська іграшка, які роблять конвеєром, – говорить майстриня. – Вони завжди різні. Цього року, в рік миші, звичайно, роблю мишок. Різних за образом, кольором і дизайном. Одну іграшку зазвичай роблю днів два-три. Роблю на замовлення, ціна однієї стартує від 100 гривень».

Яблучко від яблуньки…

Деякі вміння матері вже перейняли доньки: старша гарно малює, а найменша – Божена – в свої 11 років ліпить котів з полімерної глини. Самостійно, без будь-якої допомоги. Наталія ж підтримує і не заважає, навіть коли захоплення для доні важливіше за уроки. Адже пам’ятає, як її мати теж підтримувала.

«Божена зараз ліпить з спеціальної глини, що швидко сохне, різних котів, – говорить Наталія. – Сама образ видумує, сама виліплює, сама розмальовує акриловими фарбами. Я ніколи її не навчала і не показувала, як треба. Все їй іде само».

Ляльки, як діти

Сьогодні улюблена справа приносить жінці не лише задоволення, а й певний прибуток. Чарівні, незвичні і оригінальні сувеніри, подарунки і ляльки замовляють не тільки друзі і знайомі, а й поціновувачі цієї краси зі всієї України. Звичайно, авторські ляльки Наталії недешеві – їх ціна починається від 1000 гривень. Але ж потрібно розуміти, що ляльки ручної роботи не можуть бути дешевими. Це ж якісна іграшка, подібної якій більше не буде.

«Кожна лялька неповторна. В них твої емоції, твоя душа, твій труд, – говорить Наталя. – Вони живі. Вони – як діти мої. До того ж, у мене ніколи  немає однакових ляльок. Я ніколи не повторяю свої чи тим паче чужі роботи. Не хочу, та й не вийде. Кожна моя лялька – втілення моєї фантазії, емоції в певний час».

Марія Пучинець, фото з архіву героїні