Теплі руки цього лікаря прийняли у світ сотні новонароджених дітей
12 червня виповнюється 90 років з дня народження Сергія Ілліча Богдана з Чернігова. Видатна людина, патріот. Лікар від Бога, високопрофесійний акушер-гінеколог, він віддав медицині, охороні здоров’я людей понад 60 років. Був відзначений високим званням Заслуженого лікаря України.
Усе життя, крім двох років праці за направленням на Тернопіллі, Сергій Ілліч був пов’язаний з рідною Чернігівщиною, а в Чернігові мешкав останні майже 60 років. І народився на Поліссі, в селі Мала Кошелівка Ніжинського району, 12 червня 1933 року, в простій селянській родині, що любила книгу, українське слово, пісню, і цю любов він поніс через усе життя.
Рано зоставшись без матері, впертий, наполегливий хлопець долав усі незгоди. Відмінно закінчив школу, так само – Чернігівське медичне училище. Потім закінчив Київський медичний інститут ім. О. Богомольця.
Понад 30 років як головний лікар очолював Чернігівський пологовий будинок. Десятки тисяч чернігівців, які народилися в 1960-ті – 1990-ті роки, прийняли у світ теплі руки лікаря та його колег. А ще він мав численні адміністративні, господарські клопоти керівника великого колективу.
Багато разів був обраний депутатом обласної і міської рад, очолював міську «Просвіту». Незмінно брав активну участь у державницьких, патріотичних заходах у Чернігові й столиці. Не пропускав цікавих прем’єр у театрі, концертів у філармонії, заходів у музеї М. Коцюбинського, Культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо». Усе життя любив книгу. Зібрав багату бібліотеку, значну частину якої подарував рідному селу. І сам від шкільних років писав поезію і прозу. 2007 року видав книгу віршів та оповідань «Що совість вишила».
Сергій Ілліч відійшов у вічність 13 листопада 2016 року. Вічна і добра йому пам’ять.
* * *
Це фото, яке я колись зробив, дуже сподобалося Сергієві Іллічу. Ми, його друзі, збільшили фото і цей портрет поставили в Культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо», де він часто й охоче бував. Також такий портрет тепер в його домі, у вдови Ольги Володимирівни, теж лікаря, з якою вони у любові і злагоді прожили десятки літ, виростили двох синів. Фото, як згадка про мого багаторічного старшого товариша Сергія Ілліча Богдана.
Петро Антоненко, м.Чернігів
