Книжкові новини: «Рубікон» — поема про незламність українців

В Україні продовжується війна. У кращих традиціях нацистів російські нелюди намагаються знищити економіку України, свідомо вбиваючи при цьому не лише мирне населення, а й нашу державність, нашу культуру, нашу національну свідомість і мову. Варто тільки подивитись на захоплені та тимчасово окуповані землі: де ступає ворожа нога, там окупант всіма силами намагається позбавити нас права на самовизначення. І це просто жах!

Можливо, мимохіть, чи випадково до моїх рук потрапила невеличка книжечка під назвою «Рубікон», нашого чернігівського поета та громадського діяча Юрія Соколова. Чомусь почав одразу читати, помітивши, що вона мені з кожною наступною сторінкою подобається все більше.

Зміст поеми – сукупність пережитого і побаченого автором на власні очі і переданого ним власним літературним стилем у формі філософської патріотичної поетики. В «Рубіконі» показані складні суспільні події і явища незламності українського народу у вирі злочинної війни з проклятою Московщиною, вона яскраво розкриває життєву сутність звичайних чернігівців, які одні з перших опинились в центрі тяжких випробувань. На кожній сторінці не тільки відчуваються скурпульозно відібрані і опрацьовані автором особисто пережиті події, але й видно його громадську позицію, пов’язану з почуттям гордості за своїх земляків і свою країну.

В пам’ять про тих, хто загинув, і тих, хто витримав цю трагедію, до честі Молодіжного театру, в його стінах, режисером Олексієм Бишем було представлене театралізоване дійство по однойменній поемі Юрія Соколова. За основу були взяті трагічні епізоди, що випали на долі людей в мікрорайонах Чернігова: тут і бійці-добровольці, і волонтери, і люди в бомбосховищі, і трагізм хлібної черги, і медичні бригади, які рятували наших захисників на ЗАЗі і т.д.

Любов Веселова, Олексій Биш, Юрій Соколов

Талановиті актори, заслужені артисти України Любов Веселова та Олексій Биш вклали багато зусиль і енергії, відображаючи ці історії на сцені театру. Їх емоційна гра з початку і до кінця вистави тримає залу в постійній напрузі, даючи підсвідомості глядачів згадати стару козацьку істину: будьмо незламними, тримаймося один одного і твердою ходою крокуймо до перемоги з молитвою до Господа Бога та з Україною в серці… Попри біль страждань і втрат.

Слава Україні! Героям слава!

Анатолій Покришень, член Національної спілки письменників України, академік

Ще цікаві публікації

Прокоментуйте