Будинок культури – місце не тільки для концертів, а й для допомоги бійцям

На останній сесії Талалаївської селищної ради (Чернігівська область) виділені кошти для ремонту підлоги у Корінецькому СБК. Дехто із депутатів мав сумнів, чи на часі тепер цей ремонт. Мовляв, сільські заклади культури тривалий час на простої, та і не до розваг у воєнний час… Але ж будинок культури – це місце не тільки для концертів. І саме в Корінецькому це переконливо доводять.

Ось що розповідає сільська староста Ніна Крисько:

– Директор СБК Галина Коливушка на простої була тільки по документах. Ми не організовуємо зараз концертів, бо в душі немає радості. Багато односельців на війні. Не співається… Та клуб працює, правда, не за мирним, а іншим графіком. Наш обов’язок – тих, хто має можливість спати у ліжку вночі, а вдень працювати, – робити все можливе, щоб допомагати фронту, а ще – тримати в порядку наше село. Після ПЕРЕМОГИ повернуться хлопці додому, а у нас все має бути гарно. Отож ми працюємо над цим щоденно. Стабільно двічі на місяць відправляємо на фронт гуманітарку. За більш як рік це вже стало звичкою. Ось знову настає період соління огірків. І ми знову цим займатимемося. Зараз шукаємо тару. І це тільки один епізод.

Ми, наприклад, ніколи не використовуємо бюджетні кошти для опалення будинку культури. Дрова заготовляємо самі. Робітник із благоустрою розчищає село від чагарників, а дрова ідуть на опалення клубу, який ніколи у робочий час не буває під замком. Бо тут у нас сільський, можна сказати, гуманітарно-культурний центр.

Особлива дружба у Галини Михайлівни із сільськими дітьми. Вони, як і всі свідомі дорослі, хочуть робити свій внесок у Перемогу. Скільки радості було, коли організували свій ярмарок і на виторг купили і передали землякам на фронт три пари гумових чобіт! Разом із дорослими до Зелених свят діти вбирали виху (така у нас традиція).

Ігри, розваги біля СБК влаштували для сільських дітей і 1 червня. Ось і збирання цвіту липи – ідея Галини Михайлівни. Липи у селі в нас росте багато. Микола Филон, робітник з благоустрою, нарізав гілок. Зібралися в неділю, щоб до понеділка цвіт не осипався. Як же дітям сподобалася така робота! Від дорослих вони багато почули про користь цвіту липи. Раділи, що роблять добру справу. І медом Галина Михайлівна їх пригощала, а він у гурті та після роботи особливо смачний! Діти знають, що цвіт липи, який уже висушили, будемо передавати бійцям.

Час, у якому ми живемо, вимагає від нас підлаштовуватися під нього і самореалізовуватися. Бо як інакше?!

Олександра Гостра