«Це станеться — закінчиться війна»: нова пісня про одвічну жагу свободи та любові
Пісня «Закінчиться війна», автор слів Сергій Дзюба, вже стала справжнім пісенним шедевром. Цей музичний твір прозвучав у виконанні кількох співаків, а також було створено кілька кліпів. Першими майстерно виконали цю пісню відомі не лише в Чернігові співачки Інна та Тетяна Чабан.
Якщо раніше композиція звучала у жанрі сучасної української авторської (естрадної) пісні й належала до ліричного поп‑стилю, то нині вона постала як патріотична музична балада.
Чи міг би написати такий сильний текст його автор Сергій Дзюба, якби сам не перебував у блокадному Чернігові під час окупації міста у 2022 році? Хто зна… Але цей вірш народився — і став піснею!
День, коли закінчиться війна, уявний чи близький, вимірюється не просто календарем, а глибиною внутрішньої трансформації української нації, яка пройшла крізь вогонь. Цей вірш-пісня — не просто емоційний заклик чи пророцтво перемоги. Це глибокий ліричний маніфест людської гідності, що звучить на тлі найбільшого випробування новітньої історії. Текст розгортається як перехід від темряви фатальної загрози до світла омріяного майбутнього, де біль переплавляється на любов.
Знаменно, що Сергій Дзюба яскраво вимальовує контраст між руйнівною стихією війни і проявами людського прагнення до світлого. Образ ворога тут зведений до мінімуму («лютий ворог щезне, мов примара», «зметем орду, відправимо до пекла»), бо справжня увага автора прикута не до темряви, а до світла, яке їй протистоїть. Слова «І, попри все, залишимось людьми» виконують роль головного етичного імунітету. У світі, де насильство намагається бути пріоритетом над гуманними цілями, співчуттям і чистотою душі — це найвищий акт спротиву. Рабське ярмо для українців нестерпне генетично, бо свобода тут є не політичним вибором, а самим способом дихати.
Особливою ліричною напругою наповнений образ дівчинки із суворим ликом та зболеною душею. Це уособлення понівеченого, але не скореного майбутнього, яке «формується», на жаль, під звуки вибухів. Проте парадоксальна філософська глибина розкривається у рядках: «На проклятій війні не виживають зорі, / А вічно молоді лиш люди на війні». Зорі гаснуть від жаху земного болю, натомість звичайні люди здобувають надлюдську міць і вічність, стаючи тими самими захисниками, за яких лине молитва.
Релігійний мотив тут позбавлений якоїсь відстороненості. Бог у цьому тексті — свій, рідний, національний: «Наш Бог – у вишиванці, Він прозрів: / Святий народ, що народив героїв!». Це образ Бога, який розділяє біль свого народу, болить разом із ним в окопах та на зруйнованих вулицях, благословляючи рушниками долі тих, хто став на захист рідної землі. Вишиванка як символ духовної броні підкреслює нерозривний зв’язок поколінь і сакральність визвольної боротьби.
Фінал твору повертає нас до початкового мотиву тиші, але тепер вона наповнена іншим змістом. Це не просто відсутність вибухів, а настання епохи любові, де обличчя людей світяться усмішками весни. Війна завершиться не сама по собі — її врятують, вистраждають і викличуть до життя «відважні українці».
Цей текст залишає по собі відчуття катарсису. Це поезія про те, що навіть у найгустішій темряві українці не втрачають здатності мріяти про осяйну тишу, де кожен шрам загоїться зоряним світлом, а життя переможе смерть сильніше, ніж будь-яка зброя.
Вірш-пісню «Закінчиться війна» аналізував Сергій Вітер
Сергій Дзюба: ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА
Це станеться – закінчиться війна,
І лютий ворог щезне, мов примара…
І буде тиша – ніжна, осяйна, –
Пречисті зорі гоїтимуть рани.
Обіймемося – є на світі ми, –
Зметем орду, відправимо до пекла…
І, попри все, залишимось людьми,
Яким у рабському ярмі – нестерпно!
Ця дівчинка – свята, і лик її – суворий;
Та зболена душа всміхається мені…
На проклятій війні не виживають зорі,
А вічно молоді лиш люди на війні.
Помолимось за всіх захисників –
Хай рушниками вистеляться долі.
Наш Бог – у вишиванці, Він прозрів:
Святий народ, що народив героїв!
Це станеться – закінчиться війна,
І буде вже не біль – любов на лицях.
І світ, котрий всміхнеться, як весна,
Врятуєм ми – відважні українці!
І буде тиша – ніжна, осяйна, –
Це станеться, коли закінчиться війна.
