Художник і графік, який боровся за Україну і загинув за неї

4 березня 1952 р. загинув Ніл Антонович Хасевич (псевдо: «Бей-Зот», «Старий», «333»), художник і графік, член УГВР, громадський і політичний діяч.

Ніл Хасевич народився 25 листопада 1905-го в селі Дюксин на Рівненщині в сім’ї псаломщика. Навчався в духовній семінарії, з дитинства мав хист до малювання.

У 1918-му на підводі разом із матір’ю потрапив під потяг – мати загинула, Нілу відрізало ногу. Сам собі змайстрував дерев’яний протез. Працював іконописцем. Закінчив Варшавську академію красних мистецтв. Виставлявся в художніх салонах Львова, Праги, Берліна, Рима, Нью-Йорка, Вашингтона, Чикаго, Лос-Анджелеса.

Займав активну громадську позицію. Входив до центрального і крайового проводів ОУН, член Української Головної визвольної ради. З осені 1942-го долучився до підпільної роботи, входив до загону УПА «Клима Савура» (Дмитра Клячківськго). Керував друкарнею, готував ілюстрації до сатиричних журналів, випускав різні агітаційні матеріали. Створив ескізи Хреста заслуги, Хреста бойової заслуги, медалі «За боротьбу в особливо важких умовах». Автор понад 150-и графічних композицій. Його називають головним художником УПА.

У 1951-му його гравюри (альбоми «Волинь у боротьбі» та «Графіка в бункерах УПА») потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів, через що радянські спецслужби ретельно полювали на митця. Спеціально створена міжобласна опергрупа МГБ вирахувала схрон, лише розшифрувавши одну із захоплених шифровок. Криївку оточили, а коли Ніл Хасевич та двоє охоронців відмовилися здаватися, гебісти кинули всередину гранати.

«Державна безпека вже знає, хто криється за псевдо «Бей-Зот», а мої земляки-селяни не знають… Я хочу, щоб знали вони і знав увесь світ. У своєму житті я, здається, втратив майже все, але як довго залишатися бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються» (Ніл Хасевич).

Нагороджений Срібним Хрестом заслуги та медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах».

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам`яті

На першому фото: Ніл Хасевич. Автопортрет. 1945. Джерело: istpravda.com.ua