Аналіз ситуації щодо самовільного залишення служби військовослужбовцями

Як відомо, останнім часом, особливо з другого півріччя минулого року, в Україні трапляються випадки вже непоодинокого самовільного залишення військової частини (СЗЧ). Неабиякий резонанс викликав (і не тільки всередині нашої країни) випадок масового залишення служби військовослужбовцями окремої механізованої 155-ї бригади «Анна Київська».

І хоча 23 січня Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у Facebook, що ситуацію з масовим самовільним залишенням частини у 155-й окремій механізованій бригаді було проаналізовано, а відповідні висновки зроблено, проблеми все ж таки залишаються.

За словами Сирського, військовослужбовці бригади «Анна Київська» поступово набуває визначених бойових спроможностей.

«Всі негативні моменти та труднощі, які виникли під час її розгортання в Україні, проаналізовані, зроблено висновки, що будуть враховані під час подальшої підготовки військовослужбовців», — йдеться у повідомленні Головнокомандувача.

У січні цього року рішенням суду покарано командира навчальної роти з Чернігівщини, звідкіля ще восени 2024 р. втекли восьмеро військовослужбовців. Про це йдеться у вироку суду, зареєстрованому в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Основні причини (з матеріалів розслідування військового командування).

Командир цієї роти не звертав увагу на моральний стан підлеглих, не забезпечив належного контролю за дисципліною і не вживав необхідних заходів для виховання поваги до служби. Через бездіяльність командира цей підрозділ втратив частину своєї боєздатності.

Суд визнав винним командира роти у недбалому ставленні до військової служби і наклав на нього штраф у розмірі 17 тисяч гривень.

Аналіз ситуації та можливі наслідки

Ситуація, коли військовослужбовці масово залишають свою частину, є досить серйозною і свідчить про певні проблеми в організації військової служби.

Серед причин такої ситуації можуть бути:

• Неналежні умови служби: Це може включати погане забезпечення харчуванням, одягом, медичним обслуговуванням, а також відсутність належних побутових умов.
• Низька мотивація: Військовослужбовці можуть не бачити перспектив для кар’єрного росту або вважати, що їхня служба не має сенсу.
• Проблеми з керівництвом: Некомпетентність, авторитарність або несправедливе ставлення командира можуть демотивувати підлеглих.
• Психологічний тиск: Військова служба є стресовим середовищем, і не всі можуть з ним впоратися. Тим більше, якщо існують факти так званої “дідівщини”.
• Вплив зовнішніх факторів: Ситуація в країні, особисті проблеми військовослужбовців також можуть вплинути на їхнє рішення покинути частину.

Щодо рішення суду покарати командира:

• Об’єктивність покарання: Важливо, щоб покарання було пропорційним вчиненому проступку. Якщо командир дійсно не забезпечив належний контроль за підлеглими, то він несе відповідальність.
• Системні проблеми: Покарання одного командира не вирішить системних проблем, які призвели до такої ситуації. Необхідно провести комплексне розслідування і вжити заходів для усунення причин масового дезертирства.
• Вплив на моральний дух війська: Показний характер покарання може як посилити дисципліну, так і деморалізувати інших військовослужбовців, якщо вони вважатимуть, що їхнє керівництво не захищає їхні інтереси.

Можливі наслідки:

• Підрив довіри до військового керівництва.
• Зниження боєздатності військової частини.
• Поширення подібних випадків в інших військових частинах.
• Негативний вплив на імідж Збройних Сил України.

Що можна зробити:

• Провести ретельне розслідування причин масового дезертирства.
• Вжити заходів для покращення умов служби.
• Змінити підхід до управління особовим складом.
• Забезпечити психологічну підтримку військовослужбовців.
• Посилити відповідальність командирів за підлеглих.

«Важливо розуміти, що кожна ситуація індивідуальна, і універсального рецепта для вирішення проблеми не існує. Однак, систематичний аналіз причин і наслідків такого явища, як масове дезертирство, є необхідною умовою для його запобігання в майбутньому», — зазначає чернігівський психолог Володимир Алєксєєнко.

Наостанок зазначу, що Верховна Рада днями подовжила термін добровільного повернення на службу після СЗЧ (самовільного залишення частини) до 1 березня. У Законі наголошується на тому, що ті військові, які до цієї дати повернуться на службу, до них не застосовуватимуться жодні карально-правові санкції.

У цьому контексті слід зазначити, що самовільне залишення військової частини або місця служби кваліфікується за нормами статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо воно вчиняється:

• військовослужбовцем терміном до трьох діб;
• військовослужбовцем (мобілізованим, контрактником, а також військовозобов’язаним та резервістом) під час проходження зборів;
• військовослужбовцем, який вчасно не з’явився без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, не повернувся з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Якщо ж військовослужбовець залишив частину або інше місце несення служби саме у ВІЙСЬКОВИЙ ЧАС, то настає кримінальна відповідальність, бо такі дії кваліфікуються як злочин. Він може визнаватися у таких діях: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем; нез’явлення вчасно військовослужбовцем без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, а також вчинене в умовах особливого періоду, воєнного стану чи бойовій обстановці.

За самовільне залишення військової частини або місця служби до військовослужбовця можуть застосовуватися різні санкції, починаючи від арешту з утриманням на гауптвахті на строк до десяти (а в деяких випадках — до п’ятнадцяти діб), і обмеженням волі від двох до десяти років.

Сергій Вітер, юрист, спеціально для видання speckor.net