Арсен Дідур: «Досить обманювати людей із медичною реформою!»
Інтерв’ю. Медики б’ють тривогу: ситуація в галузі погіршується, зокрема й на Чернігівщині. Власне, вони не проти медичної реформи, щиро розуміють необхідність змін. Однак наголошують: потрібно робити це покроково і виважено.
Наразі можновладці заявляють, що з 1 квітня медичні послуги в державі стали безкоштовними. Втім, подібні популістські заяви лише вводять людей в оману, переконаний заступник голови обласної ради Арсен Дідур. І такий «піар», на його думку, просто неприпустимий.
– Арсене Володимировичу, в обласній раді, на засіданні робочої групи, до котрої увійшли керівники провідних медичних підприємств Чернігівщини, прозвучали вражаючі цифри. Хоча з високих трибун лунають заяви про начебто успішне впровадження медичної реформи в Україні, та насправді все поки що відбувається навпаки.
– Будь-яка реформа у державі повинна починатися з правди та відповіді на два запитання: чого хоче влада досягти і які у неї для цього є можливості? Якщо це – не реформа, а оптимізація під існуючі фінансові можливості держави, то слід чесно сказати людям: тимчасово усі затягуємо пояси – від селянина до президента. І тільки так.
Але, якщо це все ж таки дійсно продумана і виважена реформа, то головними її чинниками повинні слугувати два основних критерії: якість послуг та доступність до них кожної людини – незалежно від того, де вона живе: у столиці чи в селі. Лише маючи достатні ресурси для втілення їх у життя, можна починати говорити про реформу.
Якість – це лікувальні заклади з сучасним медичним обладнанням та професійно навченим під нього персоналом, перспектива подальшої модернізації, підвищення кваліфікації лікарів. Це чітка класифікація переліку платних та неплатних послуг. І ще багато того, чого у нинішній медичній реформі не передбачено.
Доступність пацієнта до лікарні – чи не найважливіше питання. Враховуючи специфіку області, потрібна розумно створена мережа медзакладів: або не треба знищувати ЦРЛ – проміжної ланки між пацієнтом та опорною лікарнею, або кинути левову частку зусиль і коштів на термінову доставку пацієнта до лікаря (при тому, що санавіації у нас немає).
Тепер – цифри. За інформацією управління охорони здоров’я облдержадміністрації, комунальні некомерційні підприємства облради уклали договори з Національною службою здоров’я України про надання медичної допомоги за програмою медичних гарантій на суму 528 мільйонів 252 тисячі гривень. Проте потреба в додатковому фінансуванні вже становить понад 238 мільйонів. І це – ще не все.
– Нічого собі!
– Крім того, необхідне фінансування закладів, не законтрактованих з НСЗУ, – на суму більше 108 мільйонів гривень. Тобто це – наприклад, судмедекспертиза, стоматологія… Розумієте, яке велике недофінансування: потрібно майже 346 мільйонів. І це при тому, що йдеться про нагальні потреби охорони здоров’я – те, без чого просто не можна обійтися. Але цих грошей наразі немає.
– Розумію. Донедавна в наших лікарнях не вистачало фахівців, і це була серйозна проблема. А тепер, внаслідок недолугої реформи, тут масово скорочують медиків.
– Так, це, на жаль, правда. Адже очікується величезне скорочення персоналу обласних медичних закладів до кінця року – аж 643 медики та ще 256 господарських співробітників. Уявляєте? То це – в обласних закладах. А якщо говорити про всю Чернігівщину, то – близько двох тисяч працівників! Наголошую, це – не якісь там неперевірені чутки, а цілком офіційні цифри. Є дані про кожну лікарню, в усіх містах і районах області.
Але чи знають горе-реформатори, чого варта підготовка одного лікаря? Адже це – майже 8 років навчання, не кажучи вже про витрати.
– Жах… Що ж це за медична реформа така?І куди подінуться всі ті кваліфіковані фахівці працездатного віку?
– А що ж їм лишається? В основному, поїдуть у пошуках праці та кращої долі за кордон – до Польщі, Чехії… І це – досвідчені спеціалісти, які отримали тут належну освіту й могли б ще довго бути корисними рідній державі. Однак чомусь вони виявилися непотрібними. Власне, людей уже звільняють.
– Керівники лікарень наразі розповідають, що деякі пацієнти категорично відмовляються за будь-що платити. Бо на власні вуха чули заяви наших «реформаторів», що з 1 квітня всі послуги вже надаються безкоштовно… Тому, мовляв, не треба платити: лікарні мусять своїм коштом забезпечувати пацієнтів усім необхідним. Але це – неправда!
– Авжеж, із «київських пагорбів» лунають такі популістські заяви, які не мають нічого спільного з дійсністю. Хоча це – неприпустимо, бо не можна вводити людей в оману. Досить обманювати: ну, справді, яка безкоштовна медицина? Це – міф. Раніше половина вартості всіх витрат на медицину, по суті, оплачувалася населенням. Бо просто не було іншого виходу. А що, тепер у нас запрацювала економіка? Істотно поліпшилося життя? Ні. То за рахунок чого все стане безкоштовним?
– Однак, попри все, такі заяви лунають і дезорієнтують людей. Як Ви думаєте, чому?
– Вважаю, що це – безвідповідальний популізм чи, може, велика афера: або комусь хочеться остаточно добити нашу медицину; або, мабуть, йде і якась глобальна підготовка до приватизації, котру хтось собі «намітив». Такий підхід, не надто адаптований до реалій, ми бачимо і в земельній реформі, і в територіально-адміністративному устрої, – те, як усе це відбувається. Тепер наступаємо на ті ж граблі і в проведенні медичної реформи. І в цей час нас запевняють – мовляв, усе гаразд, все владнається. Яким чином?
– Навпаки, керівники медичних закладів повідомляють про те, що в пакетах програми медичних гарантій Національної служби здоров’я України не враховано багато важливих питань…
– Так. Взагалі, все, що стосується, скажімо, протитуберкульозного та психоневрологічного закладів, має фінансуватися державою – на сто відсотків. Тобто такі заклади варто вивести за межі реформи. Там – надзвичайно складна ситуація. Але треба говорити, скажімо, і про харчування хворих, які перебувають на стаціонарі. Проблема? Так. Про вартість штучних суглобів і кришталиків – це також не враховано. Виникають проблеми з наданням медичних послуг пільговим категоріям – і ветеранам війни, й учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто питань, на які ми маємо знайти відповідь у Національній службі здоров’я України та профільного Міністерства, – насправді не один десяток.
– Генеральний директор обласної лікарні Андрій Жиденко розповів, що до їхнього медичного закладу з районів привозять хворих із гострим панкреатитом – у дуже важкому стані. Тож на лікування потрібні значні кошти: до ста тисяч гривень – лише на одного такого пацієнта. Але звідки їх тепер узяти? І подібних прикладів – вистачає.
– Невже в НСЗУ такої проблеми не знають? Чи хтось чомусь вважає, що на таке лікування достатньо й дев’яти тисяч? Але йдеться про порятунок людини. Також чомусь не передбачено функціонування відділу виїзної консультативної медичної допомоги Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, хоча саме такий відділ конче необхідний для консультації важких хворих у лікувальних закладах області, під час міжлікарняних перевезень пацієнтів.
– Теж не передбачено відкриття пунктів постійного базування бригади екстреної медичної допомоги…
– І це при тому, що для забезпечення своєчасного, протягом двадцяти хвилин, прибуття на виклик у сільській місцевості, треба створити додатково ще 24 такі пункти.
– Медики не знають, де тепер брати кошти на утримування хворих у хоспісних відділеннях. Наразі не вистачає грошей, аби вчасно сплачувати за роботу котелень, водогонів, на нагальні господарські потреби. Взагалі, якщо так триватиме далі, то неодмінно почнуться проблеми з виплатами зарплат… Це я чув і на засіданні робочої групи.
– Обласна рада дуже стурбована такою ситуацією, і ми будемо вживати всі можливі заходи для вирішення цієї проблеми! Фінансування медичних закладів погіршилося та значно ускладнилося зараз і в зв’язку з пандемією коронавірусу COVID-19. Насамперед це стосується обласних закладів, оскільки розрахунки НСЗУ зроблені за показниками 2018 року і зовсім не враховують навіть зростання на 22 відсотки рівня мінімальної заробітної плати, тарифної ставки за цей період, загальну інфляцію тощо.
– Авжеж, тепер «нагорі» всі проблеми «спишуть» на пандемію.
– Удвічі зменшений для Чернігівщини й обсяг додаткової дотації з держбюджету – місцевим бюджетам області – на здійснення переданих державному бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я – майже на 279 мільйонів грн, зокрема для обласного бюджету – на 214 з половиною мільйонів гривень.
– Що ж робити?
– На прохання керівників наших провідних медичних закладів, ми відверто обговорюємо ці питання: як медикам не те, що жити, а вижити? Наразі створена робоча група, що має сформувати позицію Чернігівщини – як нам найефективніше діяти у таких складних умовах? Що навіть не просити, а вимагати у держави?
– І що треба вирішити в першу чергу, якомога швидше?
– Для недопущення погіршення медичного обслуговування жителів Чернігівщини та уникнення соціальної напруги необхідно передбачити окрему державну субвенцію для фінансування наших обласних медичних закладів, які надають допомогу мешканцям області, хворим на соціально небезпечні (туберкульоз, ВІЛ/СНІД), психіатричні, наркологічні, шкірно-венерологічні недуги, дітям, ветеранам війни та учасникам АТО/ООС, а також ліквідаторам Чорнобильської катастрофи.
– Хочеться сподіватися, що це буде зроблено.
– Так. Ми ж розуміємо, якою була наша медицина. Можливо, вона була недосконалою. Та після запровадження другого етапу медичної реформи вона може стати, м’яко кажучи, ще гіршою. Тому зараз наша робоча група напрацьовує пропозиції, що конче потрібно зробити, аби ситуація, попри все, поліпшилася.
Але у мене, як, напевно, і в кожного з вас, постійно виникає питання: хто і для чого під виглядом реформи знищує українську медицину?!
Спілкувався Сергій Дзюба, спеціально для видання Спецкор РЕГІОН
Схожа публікація:
Чернігівських медиків масово вимушують писати заяви за свій рахунок
