Був засуджений до страти, але зумів втекти важкопораненим
7 червня 1916 року народився Петро Атанасійович Дужий (1916-1997), український письменник, член ОУН.
Вже в 4 роки знав напам’ять «Заповіт» та інші поезії Тараса Шевченка.
В 1941-му входив до списку 700 членів ОУН, які мали виконувати найвідповідальніші завдання. Разом із групою Дмитра Мирона планував проголосити акт відновлення української державності в Києві. Пізніше перейшов у підпілля, працював у Головній організаційній реферантурі ОУН. Організовував перші відділи УПА на Холодноярщині. Був засуджений німцями до страти, але зумів втекти важкопораненим. Учасник першої Конференції поневолених народів на Рівненщині. В 1944-му увійшов до складу Головного проводу ОУН як референт пропаганди.
Чотири рази арештовувався поляками, двічі – німцями, ще двічі – радянськими спецслужбами. 22 березня 1947-го знову засуджений до розстрілу. Його врятував травневий указ про скасування смертної кари. Пройшов через концтабори Колими, Сибіру, Мордовії.
Помер 24 жовтня 1997-го у Львові, похований на Личаківському кладовищі.
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної гідності, спеціально для видання speckor.net
На фото falangeoriental.blogspot.com: Петро Дужий
