Через землю жителі села стали ворогами
Несправедливий розподіл земельних наділів призвів до того, що селяни з Сиволожа Борзнянського району Чернігівської області посварились між собою.
Щоб порозумітися і знайти вихід із ситуації, найактивніші з них ініціювали схід села. Там мали розглянути найболючіші питання: землі, благоустрою та звіту керівників громади. В оголошеннях, які розклеювали селом, дослівно було написано: «Будуть присутні кореспондент газети «Чернігівщина» та тележурналіст».
В клубі будуть збори
Не так давно наше видання описувало ситуацію в Плисківській об’єднаній територіальній громаді, зокрема – в селі Сиволож. Основне питання, яке турбує більшість місцевого люду – земля, вірніше її розподіл. Після виходу в світ крайньої статті найактивніші з сиволожців закликали односельців зібратися, а керівництво громади – прозвітувати!
За два тижні, що передували зборам, селом котилися різні чутки: противники зборів зводили наклеп на ініціаторів, керівництво громади називало їх нелегітимними, писало заяви в поліцію, а голова ОТГ Марина Вірко, зігравши на випередження, зібрала до двох десятків людей в місцевій сільській раді, де на камеру прозвітувала про витрачені кошти, оренду та розподіл землі.
У тих, хто відкрито прагнув справедливості, склалося стійке враження, що Сиволож на короткий час повернувся чи то у 1937-й рік, чи в Середньовіччя. Залякування і погрози селянству, заборона мирних зібрань, погрози тюремним ув’язненням, «профілактична» робота борзнянської поліції. Не було сумнівів у тому, що влада злякалася не так бунту (який за нинішнього стану селянства фактично неможливий), як незручних питань.
Схід села, під вимогами проведення якого підписалось 50 сиволожців, керівництво громади назвало незаконним. Виглядає це щонайменше дивним, адже, коли у 2017-му році в місцевому клубі 50 чоловік голосувало за об’єднання з Плисками, – це подавалося як рішення всієї громади. То чим тут 50 чоловік – не громада?
Зрештою, анонсоване на 25-те січня зібрання таки відбулося. Людям таки відкрили клуб, а на схід села прийшли навіть депутати та староста. Щоправда, не з’явився між люди один із трьох обранців, які представляють село в ОТГ (очевидно, що сказати виборцям йому було нічого) та голова Плисківської сільської ради Марина Вірко, яка в цей час перебувала у Львові.
«Землю роздавали «по мордах»
Як і належить, на початку визначились із секретарем, головою та порядком денним. У порядку такі питання: розподіл землі, звіт депутатів і благоустрій. У невеликому будинку культури місця були вщент заповнені, що свідчило про неабиякий інтерес селян до зібрання та актуальність питань, що мали підіймати на ньому. Не відкидаємо того, що в багатьох із сиволожців жевріла надія знайти вихід із ситуації. Утім, цю надію збили з ніг на першому ж питанні – землі. Його у буквальному розумінні слова жували добрих дві години, і, де гріха таїти, шукали винних. Під гарячу руку потрапив в.о. старости Василь Меншиков. Коли колишня вчителька Тетяна Бець декламувала палку промову, Василь Федосійович сидів на лаві похнюпивши носа.
«Ви що людям казали, коли до вас приходили? Нема землі, нема землі! А з-під рукава витягували «викопіровку», – не стримує емоцій колишній педагог. – Після того, як ви роздали 60 гектарів, тоді люди побігли всі по землю. А чого ж ні? Тому є, а тому немає! Яке ви маєте право це робити? Ми вас обирали! Чому ви не порадились із людьми і не пояснили, скільки у нас вільної землі? Ви прекрасно знаєте, що не в усіх людей є доступ до Інтернету. Де нам вільну землю шукать? Люди ж до вас приходили, а ви землю роздавали «по мордах», «по мордах»!».
«Правильно!», – доноситься з залу.
«Ми створили комісію, як домовлялись, – продовжує Тетяна Бець. – Чому ж зараз ви називаєте цю комісію нелегітимною? А як тільки люди на вас насідають, то посилаєте до комісії. Он, іди, Степан землю роздає! Яку землю роздав Степан Миколайович?»
Залишається – безвихідь
«Ви нам кажете, що землі немає, а де вона взялася? – підхоплюють з місця. – 130 чоловік на сьогоднішній день получили по 2 гектари. І це ще не точні дані. Звідки земля знялася? З неба впала?»
«Чого молдаван получив землю, а я ні? – підіймаючись з крісла викрикує в бік старости хтось із селян. – Я, «хахол», значить на землю права не маю, а молдаван має».
Невдоволення та звинувачення поточним станом речей звучали і з вуст матерів-одиначок, і багатодітних родин. Головне ж, що турбувало людей, – це відсутність прозорості в поділі земель. Добрих дві години люди товкли, як воду в ступі, питання землі, так ні до чого і недійшовши. Звіт депутатів вже не надто й цікавив громаду, коли немає порозуміння з землею.
«Хто ж таких, як ми, буде слухати?», – справедливо зауважила в кінці зборів старенька бабуся.
Збори закінчилися нічим. Відповіді на головне питання: що ж буде далі – селяни так і не отримали. Зрозуміло, що земля – це обмежений ресурс, якого на всіх не вистачить. Звинувачувати в усіх гріхах місцеву владу, звісно, теж неправильно, адже законодавець, надавши громадянам право на отримання у власність 2 гектарів землі, на самому початку заклав згубний механізм, який рано чи пізно призведе до соціального вибуху. Щоб цього не трапилося, місцеві керівники мали б визначити справедливий механізм розподілу земельних наділів. У Плисківській ОТГ цього не трапилося. Тому й пожинають.
Віталій Назаренко.
Фото Олексія Миколаєнка
