«Черная болезнь»: мистика и реальность
Что мы вообще знаем об эпилепсии? С давних времен эта болезнь окутана мифами, которые, впрочем, слишком далеки от реальности. Между тем, только по официальным данным, на Черниговщине от такого недуга страдают более 800 человек!..
Від цієї недуги потерпали Нострадамус, Данте, Нобель, Наполеон…
– Дмитре Олександровичу, то що таке епілепсія? Адже люди нерідко плутають її з іншими хворобами…
– Епілепсія – це хронічне захворювання центральної нервової системи, котре характеризується періодичними судомними нападами. З грецької мови «епілепсія» – це «конвульсії», «судоми»… Отож саме так і пропонує сучасна медицина трактувати цей донедавна «страшний» у свідомості людей діагноз: часті чи поодинокі напади конвульсій, які виникають спонтанно.
– А в народі донині ця недуга оповита майже містичними домислами. Ми звикли боятися «падучої» і сахатися таких недугів…
– Насправді, все це – просто через наше незнання проблеми! Бо раніше, в середині ХІХ століття, вважалося, що епілепсія має містичний характер, і її називали «чорною хворобою». Тоді побутувала думка, що епілепсія веде до розумової деградації, проявів підвищеної жорстокості, – мовляв, хворі мають схильність до скоєння злочинів…
– А що вже казати про середньовіччя!
– Навіть на межі ХІХ-ХХ століть єдиним протисудомним препаратом був… бром. А оскільки спостерігати за рівнем препарату в крові, по суті, не було ніякої можливості, то ця хвороба обросла неправдивими міфами… І всі оті вище описані симптоми були тільки наслідком зависокого вмісту брому в організмі!
– Знаю, від цієї недуги потерпали деякі історичні особистості…
– Взагалі ж, епілепсія вважається однією з найпоширеніших хронічних неврологічних хвороб. Є дані, що на неї хворіли багато відомих людей, серед яких – зокрема, Юлій Цезар, Олександр Македонський, Нострадамус, Данте, Наполеон Бонапарт, Альфред Нобель, Ван Гог та інші. Власне, 0,5 відсотків населення потерпають від цієї хвороби. Це – 5 людей із тисячі! Можете собі уявити?..
– Які ж причини недуги?
– Їх немало: це гострі захворювання нервової системи, травми, пухлини головного мозку, вроджені аномалії судин головного мозку, це – й хронічний алкоголізм тощо. Тобто напад епілепсії – це наслідок тимчасової аномальної активності мозку. Бо наш мозок – найскладніший орган. Завдяки нейронам, клітинам мозку, ми з вами маємо змогу відчувати, мислити, мріяти, розуміти, любити, рухатися… Однак інколи мозок людини входить у стан підвищеного збудження. Певна ділянка мозку збивається зі звичного режиму роботи – на кілька секунд або хвилин входить у стан надмірної активності, і в людини це супроводжується конвульсіями.
– Після закінчення нападу все повертається до норми, і мозок працює у звичному режимі?
– Так. Правда, деякі клітини мозку гинуть… Відверто кажучи, ніхто не може бути в цілковитій безпеці від виникнення отаких «розрядів» у мозку. Є сумна статистика: одна людина з двадцяти впродовж життя хоча б раз мала епілептичний напад! Адже часто епілепсія розвивається у людей, як наслідок черепно-мозкової травми чи контузії. Тому ми нерідко стикаємося на фронті з такими випадками. Вояки повертаються з війни й страждають на епілепсію, є такі факти… Наразі й посталкогольний синдром чи різке переривання запою теж можуть спровокувати конвульсії.
– Але дехто вважає за краще приховувати свою хворобу…
– Для кого краще? Якщо ігнорувати лікування, то це може призвести до дуже важких наслідків. Неодмінно треба звертатися до фахівців! Адже тепер медицина здатна практично контролювати цю хворобу. Головне, встановити діагноз: а чи справді це епілепсія?! Бо є ж і серцево-судинні захворювання, й психологічні проблеми, інші недуги, від яких теж виникають запаморочення, втрата свідомості. Також потрібно розібратися в причині хвороби і, в першу чергу, лікувати саме її. І треба бути дуже обережними з протиепілептичними препаратами. Лікування має призначати тільки лікар, який спочатку проведе кваліфіковану діагностику й лише потім призначить прийом протисудомних препаратів.
«Коли охоронець запхнув пальця хворому в рот, той його відкусив»
– Одного разу я став свідком епілепсії і, чесно кажучи, розгубився. Що робити? Як допомогти людині?..
– Важливо знати, як правильно надавати допомогу і, взагалі, як вести себе в такому випадку. Наголошую, ні в якому разі не можна нічого силоміць запихати людині в рот під час нападу епілепсії! Адже в цей момент усе її тіло заціпеніло, і ви лише наробите шкоди: можна зламати хворому зуби чи навіть щелепу. Та й самому отримати серйозну травму, адже людина в таку мить не контролює себе. Розумієте?.. Ось я пам’ятаю такий випадок: охоронець, коли у відвідувача раптом почався напад епілепсії, враз усунув йому до рота свого пальця, і хворий його… повністю відкусив!
– Даруйте, а якщо у хворого язик «западе»?
– Це – ще один міф про епілепсію. Язик – це теж м’яз, і він фізіологічно не може «запасти». Забудьте про старі методи. Досі ще трапляються випадки, коли радять пришпилювати язик булавкою! Це ж просто варварство… Навіть якщо з’явилася кров біля рота – це ще не страшно, можливо, людина просто прикусила язик чи щоку; це нормально, і набагато гірше, коли ви механічно пошкодите щелепу!
– То як правильно діяти?
– Єдине, що потрібно зробити, – це притримати голову, щоб людина не вдарилася. Якщо можна, підкладіть їй під голову щось м’яке і переверніть на бік. Бо нерідко такі напади супроводжуються блюванням, піною з рота, тому й треба намагатися утримувати хворого у «відновлювальному положенні», а саме головою набік. Можна послабити краватку, розстебнути верхній ґудзик, щоб легше дихалося. Також майте на увазі, що можливе й неконтрольоване сечовипускання…
– А як бути з конвульсіями?
– Людину варто лише трохи притримати, але ні в якому разі не тиснути на неї, не можна її тримати міцно, бо є небезпека травми! Напад триває лише 1-3 хвилини. Після цього завжди настає період релаксації, хворий засинає… Тому необхідно прослідкувати, щоб цей недовгий період людина провела у спокої. Далі слід просто підтримати хворого, пояснити, що трапилося, бо він нічого не буде пам’ятати та розуміти. Під час нападу виділяються ендорфіни, тому надто боляче не буде. Йому більше дошкулятиме відчуття сорому, отож потрібне чуйне, небайдуже ставлення до хворого.
– Напад епілепсії завжди настає несподівано для людини?
– 30 відсотків хворих відчувають його наближення… Це – наприклад, легке запаморочення, певні нюхальні та смакові галюцинації. Це називається «аура» – здатність до передчуття… Тоді людина може спокійно підготуватися – зручно лягти на бік, підмостивши щось м’яке під голову, затиснути в зубах якусь, скажімо, гумову річ чи інший м’який предмет. Проте більшість хворих такої здатності не мають, тому для них це справді щоразу несподіванка.
– Від епілепсії зазвичай потерпають люди похилого віку?
– Не тільки. Насправді – багато молоді. Травми, контузії…
– А які основні методи обстеження та виявлення недуги?
– МРТ та КТ головного мозку, УЗД судин шиї і головного мозку. Втім, найголовніший метод обстеження епілепсії – електроенцефалографія. З січня 2018-го маємо новий ефективний апарат (тож дякуємо за турботу головному лікареві обласної лікарні Андрієві Жиденку). Тепер тут, у нашому відділенні, відкрито кабінет електроенцефалографії з відеомонітором. І це дозволяє нам діагностувати епілепсію та належно контролювати лікування. Досліджується функція мозку, знаходимо патогенні зміни, характерні саме для цієї хвороби. Апарат може працювати від 30 хвилин і до 24 годин, за потреби.
– Чия техніка? Зарубіжна?
– Це – вітчизняне обладнання, харківське. У них – доволі якісні, хороші програми! І ціни – цілком прийнятні. Наш апарат коштує 7 тисяч доларів (це – з комп’ютерною технікою та програмою забезпечення). Звісно, є італійські, французькі апарати, проте вони – наразі значно дорожчі, а головне, належно не адаптовані до наших умов. Тобто не завжди імпортне – найліпше…
– Розкажіть, будь ласка, коротко про себе.
– Народився я на Дніпропетровщині, в місті Жовті Води. Мій батько трудився лікарем «Швидкої допомоги», тож мене з самого дитинства вабила ця професія. Закінчив медичний коледж у Кривому Розі. Півроку попрацював на «Швидкій…» і вступив до Української медичної стоматологічної академії в Полтаві. На третьому курсі захопився неврологією. Після вузу вступив на інтернатуру в Національну Медичну Академію післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. Приїхав працювати до Чернігова… Спочатку трудився в нашій Чернігівській центральній районній лікарні. А в 2015-му О. О. Марцинкевич, завідувач неврологічного відділення для хворих із порушенням мозкового кровообігу обласної лікарні, запросив мене сюди на роботу. Відтоді працюю тут, і мені справді подобається. Допомагаю хворим на епілепсію, і відчуваю, що неврологія – це моє покликання.
Спілкувався Сергій Дзюба,
спеціально для видання speckor.net
