Держвласність може опинитися в приватних руках за мінімальною ціною
На початку липня уряд ухвалив проект закону про приватизацію держмайна. Наскільки він є ефективним для України в цілому і, зокрема, для економічної сфери?
Про це розповідає Яна Квасниця, юрист юридичної фірми “Місечко та Партнери”.
Новий проект закону про приватизацію є повнішим і комплексним, в порівнянні з чинним. Він справді спрощує процедуру приватизації. У новому документі, наприклад, навіть прописана процедура зарахування грошей, отриманих від приватизації і їх використання. При чому прописана досить доступно і просто.
Проект закону змінює підходи до класифікації об’єктів приватизації. Якщо зараз вони розрізняються за групами (А, Б, В, Г, Д, Е, Ж), то проект закону поділяє усі об’єкти на два види – великі і малі.
Вводиться система електронного аукціону. З урахуванням комп’ютеризації більшості сфер суспільного життя, це дасть можливість знизити бюрократичний елемент взаємодії з держорганами.
До негативних моментів законопроекту я б віднесла можливість зниження стартової ціни об’єкта приватизації на 25%, а далі – на 50%, у зв’язку з відсутністю покупців.
З огляду на те, що у справах, що стосуються приватизації зустрічається корупційна складова – це досить ризикована норма. Її несумлінне використання може призвести до виведення держвласності в приватну за мінімальну ціну.
У проекті нового закону “Про приватизацію державного майна” встановлено граничний розмір частини акцій компанії-покупця, яка належить резиденту країни-агресора або країні агресору. Ця частина становить 10% і більше. Вона не дає права брати участь в аукціоні.
Чинний закон не дозволяє брати участь у приватизації компаніям навіть з мінімальною часткою, контрольованою резидентом країни-агресора або ж країною агресором.
Аналогічна ситуація з компаніями, зареєстрованими в офшорних зонах і країнах, віднесених списку FATF (країни, які відмовилися сприяти боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом). За новими правилами компанії, 50% статутного капіталу яких контролюється резидентами з таких країн, не зможуть купувати українське держмайно.
У чинному законі – така частка не визначена, тобто діє повна заборона.
На мій погляд, нові обмеження прописані для того, щоб залучити якомога більше покупців. Звичайно, нічого позитивного в тому, щоб дозволити приватизацію українського держмайна компаніям, які мають відношення до країни-агресора, офшорів або відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, навіть з мінімальною частиною в статутному капіталі – немає.
У тому, що на сьогоднішній день держвласність використовується вкрай неефективно, жодних сумнівів немає, тому цей законопроект дасть можливість прискорити процедуру приватизації. Інше питання, наскільки така приватизація буде прозорою і наскільки значною в ній буде корупційна складова.
VoxConnector, спеціально для видання speckor.net
