Дискусійна тема щодо перейменувань вулиць Чернігова
Вулиці Чернігова. А де ж вулиці Вінницька, Херсонська, Миколаївська та на честь інших українських міст?
В Чернігові, як і загалом в Україні, йде процес перейменування вулиць, площ, інших об`єктів у сенсі позбавлення від назв, пов`язаних з Росією. Цей процес названо деколонізацією, тобто відходом від кількасот літнього колоніального статусу України, пов`язаного насамперед з Московією, Росією.
Це продовження декомунізації – позбавлення наслідків комуністичного, тоталітарного режиму СРСР. Цей процес почався понад два десятиліття тому, значно прискорився після ухвалення Верховною Радою у 2015 році кількох законів про декомунізацію. За ці два десятиліття Чернігів, як і інші населені пункти України, позбувся таких одіозних найменувань, як Ленін, Свердлов, Урицький, Дзержинський, Калінін та інші.
Нині ми прагнемо максимально віддалитися і від зросійщення, в тому числі у топонімах. Звичайно, тут треба діяти зважено.
В Чернігові при міськраді створена робоча група по перейменуваннях, у складі представників влади, істориків, громадськості. Вона працює по обох напрямкам перейменувань: перше – йдеться про вулиці, назви яких варто змінити, друге – готує, підбирає їм нові назви.
Напрацювання групи виносяться на міську раду, яка і ухвалює юридично рішення про перейменування.
28 липня сесія міської ради ухвалила перше таке рішення, перейменувавши 15 вулиць і 5 провулків.
Робота триває, за активної участі самих мешканців міста, які жваво обговорюють тему у ЗМІ, інтернеті. Гляньмо ж на карту Чернігова, топоніми міста. Але перед цим одразу озвучу одну пропозицію.
Пропоную, щоб у кожному обласному центрі України було названо вулиці на честь всіх інших обласних центрів країни. У нас 25 областей, включаючи, звісно, Крим, свого часу перетворений в автономну республіку, що було доволі неоднозначним рішенням. От у кожному обласному центрі нехай буде по 24 вулиці в честь інших обласних центрів.
Тепер – про Чернігів. Ось топоніми міста станом на 5 серпня цього року, тобто вже після згаданого перейменування. В Чернігові близько 400 вулиць, 100 провулків, 3 проспекти. Щодо останніх, то до двох існуючих – Миру і Перемоги – додався Проспект імені Левка Лук`яненка, в який було перейменовано вулицю Рокосовського.
Завершуючи цей екскурс, додам, що в місті три сквери – Богдана Хмельницького, Попудренка, Алея Героїв (меморіальний сквер). Також 7 площ: Красна (центральна), П`ять Кутів, Героїв Небесної Сотні, Олександрівська, Перемоги, Авіаторів, Вокзальна. Все це – офіційно, адже всі найменування юридично присвоюються винятково органом місцевої влади, в даному разі міською радою.
Але говоритимемо про вулиці, їх назви – найбільш поширений топонім. Врешті, саме на такій-то вулиці мешкає кожен з чернігівців. Або у провулку, але на них зекономимо час, їх назви зазвичай повторюють назви вулиць, від яких вони відходять.
Так от, у нас уже є кілька вулиць, названих на честь обласних центрів України. Ну, є в Чернігові навіть вулиця…Чернігівська. Дотепно названо! Але ось ці вулиці в честь обласних міст: Київська, Житомирська, Львівська, Одеська, Сумська, Харківська, Черкаська. Додаймо аж три вулиці по Криму, причому, серед них нема на честь столиці автономії – Сімферополя, а є Кримська, Севастопольська, Керченська. Що ми маємо? Охоплено 8 областей з 24-х (крім нашої). Третина! Це не годиться, адже і раніше говорилося, а зараз особливо ми маємо говорити про єдність України. Серед кількох сотень вулиць міста, в тому числі десятків, що аж просяться до перейменування, не знайшлося місця нашим обласним містам, в тому числі, як і Чернігів, місту-герою Миколаєву, багатостраждальним Херсону, Дніпру.
А кому знайшлося і поки що є місце на карті? Навіть після 8 років фактичної війни, агресії Росії, навіть зараз (!) у нас і далі є вулиці на честь російських міст. Це Костромська, Курська, Орловська. Отже, Кострома, Курськ, Орел на карті древнього українського міста є. Ще у нас є вулиця Льговська. Може, історики знайдуть в документах історію найменування чи перейменування цієї вулиці, щоб побачити, чи це в честь міста в Курській області, чи села Чернігівського району.
Тепер – про Білорусь, яка, давайте говорити прямо, безпосередньо бере участь у агресії, війні Росії проти України. Тим не менше, в Чернігові і далі є вулиці Мінська, Брестська, Мозирська (ця на честь райцентру Гомельської області).
Хтось може сказати, що тут, може, зачекати з перейменуваннями, може, «все колись владнається». Але знову давайте говорити прямо: Росія і Білорусь, якщо хочете – росіяни і білоруси, нам відтепер вороги дуже-дуже надовго.
Натомість, є ще одна тема для перейменувань. Оскільки Чернігів – столиця Сіверського краю, варто б тут мати вулиці на честь населених пунктів саме Чернігівщини. Кілька таких вулиць є: Бобровицька, Городнянська, Ніжинська, Ріпкинська, Любецька, Славутицька, Сосницька, Седнівська, Старобілоуська. Але скільки б ще можна закарбувати в назвах, з нашою багатющою історією: зокрема, Новгород-Сіверський, Прилуки, Батурин.
А за рахунок яких вулиць їх називати, на честь обласних міст і наших, Чернігівщини? Ну, по-перше, у місті і далі чимало вулиць з назвами персонажів того таки комуністичного режиму, нехай і меншого калібру, ніж згадані одіозні. Це персонажі радянських вигадок, історичних міфів.
Є у нас топоніми на честь російських діячів, начебто не особливо ворожих нам. Довкола цих імен особливо багато дискусій. А що, як сказати так: це, може, й достойні люди, але до чого тут Україна? Це російські діячі, от нехай там, в Росії, і називають їх іменами вулиці міст і сіл.
Також є в місті категорія назв, пов`язаних з міфом про «увагу радянського ладу до людини праці». Це вулиці Будівельна, Господарська, Заводська, Залізнична і Залізничників, Індустріальна, Інженерів, Механізаторів, Нафтовиків, Промислова, Робітнича, Текстильників, Трудова, Ударна, Фабрична. Цегельна. Є місті аж чотири (!) вулиці на честь радіозаводу, колишнього гіганта радянської оборонної промисловості: вулиця Радіозаводська, а також окремо вулиці 1-ша, 2-га і 3-тя Радіозаводська.
Звісно, пов`язані з такими назвами професії – поважні, потрібні, але невже не знайшлося колись кращої назви, ніж, скажімо. Цегельна? До речі. а чому тоді нема назв Вчительська, Медична чи Лікарська?
Є ще одна категорія існуючих назв, де міській владі, видно, просто не вистачало фантазії, а «приклеїли» назви вулиць до якихось реалій. Відтак, у нас є вулиці Берегова, Висока, Відпочинку, Гайова, Гориста, Дачна, Джерельна, Довга, Загородня, Крайня, Кругова, Кринична, Лісова, Лугова, Межова, Низова, Нова (геніально проста назва!), Озерна, Північна, Підвальна, Підгірна, Піщана, Польова, Пригородна (чому тоді вже на Приміська?) , Прорізна, Річкова, Садова, Тиха, Тополина, Урожайна, Соснова, Червона, Широка.
Нарешті, є і категорія назв, які можна міняти в останню чергу, дуже вже вони веселі, ліричні. І – безликі. Бузкова, Весняна, Вишнева, Волошкова, Зелена, Калинова, Каштанова, Квітнева, Кленова, Надії, Привітна, Світанкова, Солов’їна, Сонячна, Сунична, Яблунева, Березова. Як бачимо, змінювати є що і є на що. Слово за громадянами, мешканцями міста, фахівцями і зрештою – за міською владою.
Петро Антоненко, редактор газети «Світ-інфо», м. Чернігів
