Фотографії воїнів прикопали у скляній банці
Хоч рік змінив цифру в кінці, але в нас триває довге 24 лютого, тож і розповіді поки що сумні… Сьогодні історія про життя Михайло-Коцюбинського історико-краєзнавчого музею, що на Чернігівщині, під час повномасштабного вторгнення росії та окупації.
Розповідають працівники музею:
У перші дні війни, коли були чутні поодинокі постріли та вибухи ми, працівники музею, ще не здогадувались і тяжко вірили в те, що почалося найстрашніше. Але було якесь нехороше передчуття. За день до вторгнення військ у наше селище ми встигли забрати з музею бойовий прапор та фотографії бійців АТО. Потім пізніше ми це прикопали у скляній банці, бо тримати це вдома, було вкрай небезпечно.
Коли зайшли зранку війська агресорів (вони їхали з червоними прапорцями), ми ховалися у погребах та підвалах. Було сильне відчуття небезпеки та нерозуміння ситуації. Ніхто не думав, що вони ось так просто заїдуть у селище. Були чутні постріли автоматів, гуркіт машин, стояв смердючий дим спаленої солярки. Окупанти, пограбували та понівечили продуктові магазини, ще в перший день окупації. Звичайно до музею з працівників ніхто не міг зайти.
Російські загарбники спочатку грабували всі магазини, стріляли по вікнах. Вони як дикі, вдерлися до музею, вибили вікна і сплюндрували експозицію воїнам АТО. Добре, що ніяких фото вже не було, це б могло наразити на небезпеку родичів атовців. Також вони понівечили старовинний ручний млин в експозиції давніх предметів побуту.
Коли директор музею через декілька днів прийшов у музей, щоб попросити окупантів не займати експонати, його поставили до стіни і погрожували вбити з автомата.
Не було світла, не було зв’язку. Дізнатися щось про ситуацію у селі не було можливості. Пізніше з’ясувалося, що зникли троє людей із селища, і доля їхня невідома. Почастішали пограбування, погрози жителям селища. Не було води, ніде було купити їжу, люди виживали як могли, ділилися харчами один з одним. Страшно було виходити з двору, тож ходили рівчаком, бо там усе поросло чагарником і важка техніка б не проїхала.
Коли окупанти вже нарешті тікали з селища, вони на танках і воєнних машинах везли награбоване: велосипеди, крісла, крам… Музей був у занедбаному стані. Побиті вікна, виламані двері, безлад усередині…
