Герой України з Чернігівщини звернувся до Президента України

Щодня летять на українські міста та села смертоносні російські ракети. Але й про такі явища замовчувати не можна… Катастрофічна ситуація склалася в аграрному секторі. Чи залишиться така потрібна галузь у нашій країні, чи щезне з простору? Власний біль і тривогу виклав у своєму листі Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля» Леонід Григорович Яковишин з Чернігівщини.

Відкритий лист

Президенту України Володимиру Зеленському

Герой України, генеральний директор

ТОВ «Земля і воля» Леонід Яковишин,

17400, вул. Чернігівська, 34,

м. Бобровиця Ніжинського району, Чернігівської обл.

Пане Президенте України!

Занепокоєння з приводу того, «Чи не «спалимо» Україну «золотим» газом?», я виклав у газетній статті на початку липня 2012 року, після того, як «Харківські домовленості» ще більше затягнули зашморг на шиї українців. Бо навіть із знижкою ціни на газ у 100 доларів за тисячу кубів (за базу в Севастополі) ми платили за російський газ дорожче, ніж ряд країн Європи.

Тоді в нашому господарстві прийняли рішення про зменшення споживання імпортного газу. Докупили комбайнів «Джон Дір», щоб скоротити термін збирання кукурудзи і починати жнива з низькою вологістю зерна, економлячи на досушуванні кукурудзи не одну сотню тисяч кубометрів дорогого газу. Ще організували виробництво паливних пелетів з відходів, одержаних при очистці зерна від комбайнів. На дешеве паливо перевели офісні й побутові приміщення.

Ми й досі на цьому економимо споживання газу, але в цьому році вітчизняний уряд накинув на шию аграрників нові газові «удавки»: потроєні ціни на газ і продукцію його виробництва – аміачну селітру. На її придбання нам потрібно 11 мільйонів доларів. До цього року ми використовували безводний аміак, що втричі дешевший, ніж гранульована селітра, ще й набагато ефективніший, але це добриво вже не виробляється в Україні.

Я розумію, наша держава веде запеклу війну, але й аграрники не стоять осторонь цього страшного лиха: живемо й працюємо між кулями, допомагаємо армії, піротехнікам, з початку війни наші працівники щомісяця одержують зарплату, на 33 тисячах гектарів орендованої землі заробили для бюджету більше ста мільйонів гривень податків.

При нових цінах на газ, аміачну селітру, пальне, запчастини для техніки, проблемах з реалізації зерна – уже зараз задумуємося: чи будемо засівати землю наступної весни? У нашому господарстві собівартість виробництва тонни зерна кукурудзи була в межах 70 доларів – одна з найнижчих у Європі. З урядовими «удавками» собівартість сягне двохсот і більше доларів. Хто купить у нас таке дороге зерно? Звідки братимемо сотні мільйонів на зарплату працівникам, поповнення бюджету, Пенсійного і воєнного фондів? А ми ще й дороги в районі ремонтуємо й будуємо за свої кошти, безплатне житло для працівників споруджуємо, кожного року інвестуємо в розвиток підприємства свої мільйони.

Окупанти не встигли розтрощити наше господарство, наробили лиха на трьох відділках. Тепер рідний уряд накинув на нашу шию такий зашморг, від якого можуть втратити роботу більше тисячі працівників, а державна казна – багатомільйонні надходження.

Недавно я опублікував у обласній пресі чергове занепокоєння: «Чи не спалить «золотий» газ українських аграрників?..» Публікацією зацікавилися журналісти Незалежного Медіа Форуму і його українсько-польської інформаційної агенції, яка українською, польською і англійською мовами розповідає світу й про те, як хлібороби України живуть і працюють в епіцентрі війни і миру. Моєю розповіддю про «удавки» вітчизняних газових шкуродерів зацікавилися вже майже 400 тисяч українських і європейських читачів, одержую схвальні відгуки, але, бачу, залишаються глухими й сліпими до цієї доленосної проблеми «рідні» (в лапках!) урядовці.

За шістдесятилітній стаж організатора сільськогосподарського виробництва я пережив багато ідіотів від влади, боровся з ними на компартійних форумах, у першому скликанні незалежного парламенту, у обласних і центральних ЗМІ, але щоб отак свідомо готували для аграрників «газове багаття» – бачу вперше, ще й у надскладний час для Вітчизни! Знову доводиться згадувати слова Ліни Костенко: «Не в тому жах, що тепер жити важко, а в тому, що образливо».

Наше господарство ніколи не просило подачок, а от науку ефективної ринкової аграрної економіки з передовими технологіями запозичили в США ще на початку 90-х. Тоді ж дві провідні аграрні фірми стали давати нам батьківські форми світових гібридів кукурудзи, щоб ми на своїх полях, на своєму насіннєвому заводі виробляли насіння цих гібридів. Так вони допомагають нам економити кожного року три мільйони доларів на насінні, ще й створювати додаткові робочі місця на насіннєвому заводі. За океаном ми здавна закуповуємо трактори й комбайни «Джон Дір», найсучасніше сушильно-елеваторне обладнання за стабільними цінами, без ніяких «накруток» і «відкатів». А що одержуємо від «рідних» урядовців? «Золотий» газ, що стає вже «діамантовим»? І це той газ, який видобувається й з надр, що за Конституцією належать народу, звільненому від російської кабали? Яку незалежність одержали в 1991-му?

На президентських виборах я був серед ваших прихильників, за Вас віддали голоси немало наших працівників. Ми сподівалися, що Ви нарешті викорчуєте корупційні схеми і зажерливе казнокрадство влади попередника. Але Ваші руки ще до війни не дійшли не тільки до нищення цього ганебного на увесь світ паскудства, а й до легальної схеми наживання газових магнатів.

Рік тому віце-прем’єр-міністр, міністр економіки України Олексій Любченко назвав собівартість видобування тисячі кубів українського газу – 3000 грн. Чому нам, аграрникам, продають його за сорок і більше тисяч гривень? Ну задавите нас, а хто буде покривати величезний дефіцит бюджету, створювати продовольчу безпеку? Партнери допоможуть? Спасибі, вони допомагають. Але існує давня народна мудрість: «Хто прийшов за позичкою, ще гірше – за подачкою, того не вітають, а лише використовують». Ви людина талановита, молода, не можете цього не знати.

Скажімо, наше господарство заплатило за транзит газу 30 грудня 2021 року наперед за січень, як цього вимагає транзитер, за встановленою ціною на той час. Але десь 2 чи 3 січня ще один кровопивець (НКРЄКП) підняв ціну на транзит, і наше господарство опиняється в боржниках, заплативши наперед 630 тисяч грн. Не доплатили 47 тисяч гривень не з нашої вини, але з області прилетіла бригада перекривати нам газопостачання. Сушильний комплекс працює один місяць, але вимушені платити за транзит газу по нами спорудженому газопроводу 677 тисяч гривень щомісяця, ще й при такому ставленні до нас. І ми далеко не одні потрапляємо в таку нецивілізовану співпрацю товаровиробників і постачальників приватизованого ними народного енергоресурсу. Вважаю, давно вже пора націоналізувати всі ресурсні багатства, що за Конституцією належать народу. Оскільки зажерливі прихватизатори не хочуть управляти ними на користь держави і її суспільства. І не задумуються над тим, скільки вже зажерливих ідіотів і владних недоумкуватих паскудників скинуто у безслідну прірву історії. Туди їм і дорога?.. Але в чергу інші стають, які теж не знають міри. Коли зупиниться цей ганебний історичний потік!?

З повагою і сердечним щемом звертається до Вас, пане Президенте України, – Леонід Яковишин, з числа всіх українців, кожного з яких Ви особисто назвали Президентом. Тож чекаю і на відповідне реагування: як Президент на звернення Президента.

Леонід Яковишин, Чернігівська область