Городнянці обурені можливим закриттям міграційної служби
Жителі міста Городня — ще донедавна районного центру Чернігівської області — обурюються можливим закриттям Городнянського сектору міграційної служби.
З липня 2022 року Городнянський сектор УДМС України в Чернігівській області призупинив свою діяльність. Мотивувалось це тим, що в прикордонній з агресором зоні існують певні ризики для функціонування необхідної мережі. Люди одразу відчули на собі негатив від такого рішення.
Відтепер оформити паспортні документи, вклеїти фото в паспорт тощо стало для багатьох проблемно, а для декого й просто неможливо, адже для цього треба їздити в Чернігів.
По перше, це досить дорого, адже квиток на маршрутку для однієї людини в одну сторону коштує 100 гривень. По друге, за один раз не завжди вдається вирішити своє питання, адже на роботу відділу впливають і повітряні тривоги, й відключення світла. А ще ж існують черги.
Жителі Городнянської громади, які сприймали призупинення роботи сектору як тимчасове явище, тепер обурюються тим, що можуть залишитись взагалі без надання необхідних послуг на місці.
Люди кажуть, пробували дзвонити на гарячу лінію Державної міграційної служби, але обнадійливої відповіді не дочекались. Тому минулого тижня, зібравши підписи, відправили колективний лист-звернення на адресу Державної міграційної служби, з обгрунтованими вимогами не закривати місцевий сектор, щоб не залишити людей без доступних послуг.
Ось як висловлюють думки мешканці громади:
Олена БИХОВЕЦЬ:
–Ми всі розуміємо, що країна знаходиться у стані війни, тому перед нами постають щоденні виклики. Але ж не можна от так просто взяти і закрити сектор міграційної служби в Городні. Ми – прикордонна зона, тут багато підприємств не можуть працювати в звичному режимі, тому люди залишаються без роботи, з мізерними доходами. Як викроїти з мінімального доходу в місяць гроші ще й на поїздку в область? Для більшості людей і 200 гривень – це досить відчутна трата. А якщо їхати треба удвох – наприклад, дитину в 14 років за отриманням паспорта саму навряд чи відпустиш. А як бути з людьми похилого віку, інвалідами? А з сіл як добиратись? Адже на таку поїздку і дня може не вистачити, враховуючи черги, відключення, тривоги.
Перш, ніж рубати з голови, треба зважувати всі «за» і «проти». Може статися так, що люди просто не звертатимуться за необхідними послугами, враховуючи всі обставини. Де ж подівалися усі гасла про наближення послуг до людей? На ділі виявляється – навпаки.
Любов СЕЛІВАНОВА:
–Закривати – не відкривати. Ми тільки й спостерігаємо, як у Городні щось закривається. Краще б навпаки – турбувалися по те, щоб відкрити щось нове. Звичайно, ми стурбовані й обурені. У нашій громаді проживає багато літніх людей. Є інваліди, переселенці, сімї з дітьми. І всі вони вимушені зараз у разі потреби їздити за власний рахунок в Чернігів для отримання чи заміни паспорта, вклейки фото тощо. Для літніх людей та тих, хто страждає якимось захворюванням, така поїздка і взагалі часто не є можливою.
Економити не на цьому потрібно. Люди, які проживають в таких прикордонних громадах, як наша, і потерпають від того, що на нашій території продовжуються обстріли, повинні відчувати захищеність і турботу, а тут відбувається навпаки : нате вам ще й таку проблему. Так не повинно бути!
Наталія СЕРЕДЮК:
–Нещодавно доводилось міняти паспорт. Навіть якщо не брати грошові витрати на поїздку, все одно це виснажливо й довго. Мені ще поталанило – великої черги не було, як і повітряних тривог та відключень світла. Тобто, відносно благополучно вдалось все вирішити одним днем. Але я чула й інші історії – коли обставини складались так, що людина не потрапляла за день до відділення міграційної служби в Чернігові. Тут вибір невеликий: або залишатись ночувати, або їхати на ніч додому, а потім вранці знову в Чернігів, і невідомо чи поталанить на цей раз.
Окрім того, для отримання нового паспорта все одно доводиться їхати двічі: перший раз для оформлення, вдруге – щоб його забрати. Можна зрозуміти, що були тимчасові труднощі, коли сектор міграційної служби не міг працювати. Тут ніхто б і не обурювався: ми всі розуміємо, що країна переживає непрості часи. Хто міг – трохи б позволікав з оформленням необхідних документів, кому терміново – їздив у Чернігів. Але щоб така ситуація була постійною? Це неправильно. Це не турбота про людей, а навпаки – ускладнення їхнього й без того непростого життя в прикордонні. Нехай трохи таки повернуться обличчям до людей ті, від кого залежить вирішення цього питання – у Чернігові чи в Києві. Якщо ми живемо в невеликій громаді – це не значить, що на нас можна економити і не брати до уваги наші потреби.
Додамо, що Городнянська міська рада надіслала листи в усі організації з обґрунтуванням неможливості закриття в Городні сектору міграційної служби. Будемо сподіватись, що до голосу громади і людей таки дослухаються.
Новини Городнянщини
