Ілюзія щастя, або Чому роботодавців не влаштовують нові спеціалісти?
Відкритий лист міністрам освіти, директорам шкіл, училищ, ліцеїв та технікумів, ректорам інститутів та університетів, колишнім, нинішнім і майбутнім батькам та дітям!
Шановні добродії, я не професор і не вундеркінд, я звичайний радянський інженер пишу це звернення до усіх нас. Я чітко усвідомлюю яка зворотна реакція буде від багатьох з Вас. Але я прошу всіх нас задуматися, що ми робимо і заради чого? Розумію, що кожним батькам хочеться, щоб їхні нащадки були освіченими та успішними, заможними та щасливими. Починаючи зі школи, намагаючись дати всім середню освіту, робимо першу прикру помилку в нашому житті. Видаючи всім дітям атестат про середню освіту, ми всі прекрасно розуміємо, що далеко не всі учні з їхніми знаннями відповідають отриманому атестату, але робимо це, свідомо розуміючи, що це не що інше, як початкова ілюзія майбутнього щастя батьків і дітей. Батьки з усіх сил пнуться, щоб їхні чада отримали тільки вищу освіту! Самі ж живуть за межею виживання, запихають всіх підряд у вузи, мріючи про вищу освіту та подальше щасливе життя своїх дітей.
Що ж роблять наші інститути та університети? Вони беруть всіх підряд абітурієнтів, бо як кажуть в народі «Гроші не пахнуть», розуміючи те, що далеко не всі ці студенти зможуть отримати знання. І не тому що їм ці знання погано дають, просто нажаль, не всі студенти по складу свого внутрішнього інтелекту можуть взяти ці знання. Але цей факт не означає, що не всі отримають дипломи, нажаль, дипломи отримають всі, тому що батьки за них заплатили дуже високу ціну, а викладачі та професори – заробітну плату, платники податків в свою чергу – свої податки, тому, цей дуже дорогий папірець, або пластик отримають всі без винятку! От тільки я думаю, що такий «диплом», набагато дешевше купити на базарі, суть їх однакова і перспектива теж!!!
Я аналізую і висловлюю своє бачення як потенційний роботодавець. Коли приходить молода людина і претендує зайняти якусь робітничу або інженерну посаду, я починаю з’ясовувати, на що ця людина здатна, що вона вміє робити і т. д. І тут починається саме цікаве: «Я не знаю, мені потрібно почитати». А взагалі переважна більшість випускників училищ, технікумів, інститутів та університетів не володіють навіть термінологією своєї спеціальності, я вже не говорю про елементарні знання.
Кожен роботодавець розраховує заповнити вакансію хорошим спеціалістом, але де його знайти??? Деякі освітяни говорять, що недостатньо виробничої практики для студентів. Я не можу говорити за всіх роботодавців, скажу лише за наше підприємство. За 24 роки існування нашого підприємства, я не пам’ятаю, щоб комусь відмовили в проходженні практики на виробництві.
Переважна більшість так званих «спеціалістів» поповнюють ряди потенційних безробітних, а в кращому випадку влаштовуються працювати не за професією на мало оплачувану посаду.
Я хочу звернутись до батьків: «Навіщо Ви здираєте з себе три шкури, платите шалені гроші, заради того, щоб Ваша дитина отримала диплом про вищу освіту, щоб потім працювати слюсарем, або ще гірше охоронцем?».
Хай диплом буде хоч золотий, без знань він нікому не потрібний! Прикро, але ж виходить, що Ви себе обкрадаєте, обкрадають Вас власні діти, викладачі, держава, тому що дають «фальшивий» диплом, а не знання майбутньої професії.
Було б неправильно, якби я не сказав що ж робити, де вихід з цього замкнутого кола? Вихід простий, давайте всі перестанемо себе ошукувати, тому, що це дорога в нікуди, це дорога нашої суспільної ганьби. Потрібно давати знання і навчати тих, хто бере ці знання і хоче навчатись. Другій частині потрібно дати початкову освіту і можливість отримати робітничу професію. Коли комусь дійде через руки і ноги, то навчатись завжди не пізно, один з таких прикладів я сам. 8 класів школи, потім училище, інститут, аспірантура. Сьогодні хороший робітник має набагато більшу заробітну плату і повагу ніж нетямущий, незнаючий своєї професії інженер з вищою освітою.
Хочу звернутись ще раз, кого це стосується: «Зупиніться і перестаньте клепати фальшиві дипломи і атестати, тому що це злочин перед суспільством, ми обдурюємо самі себе».
