Коли ні вік, ні хвороба не є завадою для воїна-добровольця
Події на Сході України 61-річний воїн-доброволець Сергій Проценко зустрів в рідному Чернігові. Народився він в Москві, але згодом сім’я переїхала на Чернігівщину.
Після закінчення школи Сергій невдовзі був призваний на строкову службу. Вже після служби в навчальному центрі він потрапив служити в Афганістан.
— Це був 1980 рік. Наші війська лише розгорталися в Афганістані. Близько місяця я там вже прослужив і одного дня під час прямування на позицію мій товариш підірвався на міні італійського виробництва. Багато невеличких уламків потрапило мені в ногу і після лікування у військовому шпиталі мене перевели в іншу військову частину, на мирну територію, – розповів Сергій.
Після звільнення з армії Сергій багато років працював будівельником, залізничником, вантажником, водієм тощо. Коли розпочалися події на Майдані він постійно надавав всіляку допомогу своїм друзям, які знаходились там. В подальшому він став волонтером.
— На початку 2014 року я займався ремонтом автомобілів, є в мене відповідний фах та знання. Дуже хотів тоді бути корисним на фронті. З червня 2014 року в якості волонтера разом з друзями почав збирати гуманітарну допомогу нашим бійцям на передову. Привозили практично все, що нам військові замовляли, починаючи від продуктів і закінчуючи запчастинами на техніку. Я особисто записував, що треба було придбати. Що було можливим давали небайдужі люди, решту купував за власні кошти, мав деякі особисті заощадження, – пригадав воїн.
В той час Сергій двічі на тиждень відвозив гуманітарку на Схід України. Навіть для рідних він вигадував різні історії, зокрема відвідування друзів, рибалка та відпочинок в Карпатах аби тільки вони не хвилювалися за нього.
Під час чергового рейсу на Донбас наприкінці 2015 року Сергій вирішив для себе залишитись служити в Добровольчому Українському Корпусі «Правий сектор». Вже там він приймав участь в бойових діях у складі свого підрозділу в «найгарячіших» місцях Донбасу, зокрема це Красногорівка, Авдіївка, Мар’їнка, Світодарськ.
Більше двох років доброволець виконував бойові завдання на Донбасі. За цей час він опанував багато видів зброї адже були ситуації, коли треба було швидко та вміло давати відсіч ворогу. Поряд з автоматом і кулеметом він вправно володіє цілим арсеналом зброї, зокрема «СПГ», «РПГ», «ДШК», «Утьос» та багато іншого.
Багато випадків на війні Сергій згадує з жартом, адже без цього вважає там не можна.
— Пам’ятаю, був час мене запитували нові бійці, які потрапляли в підрозділ, як я в такому віці та й ще трохи кульгав, потрапив на фронт. На це я їм жартома відповідав, що я полонений волонтер і мене під дулом автомата сюди привели. Навіть деякі воїни вірили в це. І лише пізніше я їм розповідав свою долю і яким чином я сюди потрапив. Вже пізніше я зрозумів, що для мене цей підрозділ став рідною сім’єю, а перебування там — домівкою, – зазначив боєць.
Виконувати бойові завдання в складі добровольчого формування «Правий сектор» Сергій закінчив на початку 2018 року, далася взнаки хвороба та вік. Водночас він постійно їздить на Схід України та передає українським захисникам необхідні їм речі вже в якості волонтера.
Наразі багато родичів Сергія, які проживають в Росії, не поділяють його поглядів щодо подій на Сході України, проте боєць не переймається цим. Він вірить в перемогу України і завжди готовий одягнути військовий однострій та стати на захист своєї держави. Для своєї великої родини, дружини, двох доньок, онуки він вже є справжнім взірцем сучасного воїна-добровольця.
Ігор Березинський,
спеціальний кореспондент (м.Чернігів) Інформагентства МО України АрміяInform
