Коцюбинський і Грушевський вели таємну переписку

Всіх листів Михайла Грушевського до Михайла Коцюбинського налічується 68, здебільшого вони стосуються питань друку нових творів, виплати гонорару, написання рецензій чи статей до видання. Практично з перших листів видно, як високо цінував твори письменника М.Грушевський.

Епістолярна спадщина завжди є неоціненним джерелом для глибшого пізнання не тільки певної творчої особистості, а й цілої історичної епохи. Лист розсуває простір і час , здійснює зв’язок поколінь, відтворює панораму доби, турботи і проблеми, ідеї і настрої, характерні для певного часу і місця. Напевно, важко уявити собі письменника початку ХХ століття, який би не писав листів. А Михайло Коцюбинський –то особливий випадок. Адже його епістолярія, тільки з того, що віднайдено і надруковано, складає три томи листів письменника до різних адресатів і чотири томи листів до нього.

Листувався письменник з багатьма людьми: понад 200 осіб писали до Коцюбинського з різних куточків Російської імперії та з Європи. Варто зауважити, що не з усіма своїми візаві М.Коцюбинський був близьким або особисто знайомий. Часто листування було діловим: видання альманахів та збірників, друкування власних творів, поширення книжок, оплата праці, переклад творів іншими мовами.

Саме з ділових питань розпочалося листування між М.Коцюбинським і М.Грушевським і пов’язане воно в основному з виданням «Літературно-наукового вістника» та публікацій у ньому творів Михайла Коцюбинського. До 1907 року журнал виходив у Львові і матеріали до редакційного портфеля збирав Володимир Гнатюк, а з переведенням редакції до Києва ці обов’язки лягли на Михайла Грушевського. Отож перший його лист до М.Коцюбинського написаний у грудні 1906 року містить прохання про співпрацю з «Літературно-науковим вістником», на що письменник , певно, залюбки погодився, адже майже всі його твори вперше йшли до читача зі сторінок цього журналу.

29 вересня минає 150 років з дня народження М.Грушевського

Всіх листів Михайла Грушевського налічується 68, здебільшого вони стосуються питань друку нових творів, виплати гонорару, написання рецензій чи статей до видання. Практично з перших листів видно, як високо цінував твори письменника М.Грушевський: «Вашу прихильність до «Літературно-наукового вістника» я дуже ціню і прошу не тільки тоді, коли я Вас спеціально прошу про оповіданнє, але взагалі коли матимете що – призначати то до «Літературно-наукового вістника». Це саме зустрічаємо і в подальших листах, де просить сконцентрувати всю свою літературну продукцію саме на цьому часописі і навіть обіцяє гонорар по найвищій нормі. Щоправда, гонорари тоді були смішні (2.50 – 3.50 рублів за сторінку), а М.Коцюбинський писав новели на 7-10 сторінок, та все ж якась копійчина і випадала.

Коли здоров’я М.Коцюбинського дало глибоку тріщину і з’явилася необхідність виїздити на південь для лікування, саме М.Грушевський у квітні 1909 року пише: «Оповідання (ідеться про «Дебют») одержав, дам до одної книжки, коректу скажу прислати. Крім сього авансу на подорож, рахуйте ще 300 руб. підмоги беззворотної на ліченнє». І в подальших листах також турбується про здоров’я письменника і навіть береться забезпечити матеріальну сторону відпустки та спочинку, про що наголошує кілька разів, а згодом і повідомляє про 500 рублів допомоги. Коли ж врешті Михайло Коцюбинський зміг полишити службову роботу і перейти тільки на літературну, щиро радіє з того: «Ви добилися свободи од довголітнього ярма і можете бути паном свого часу і своєї праці, а я не знаю, коли доб’юся того, але мушу – коли ще зістаються якісь сили. Занадто дорого коштує організаційна робота з таким елементом як наш».

У листах М.Грушевського також зустрічаємо багато інформації про стан справ у інших українських видань, про матеріальні проблеми «Літературно-наукового вістника», про видання збірника творів М.Коцюбинського і про переклади їх німецькою мовою.

В цілому, стосунки між адресатами щирі й сердечні. Між ними не було і тіні якихось недомовок, яких би питань вони не торкалися. Ці двоє великих діячів нашої культури прекрасно розумілися між собою і по можливості надавали підтримку одне одному. Можна напевно стверджувати, що Михайло Грушевський докладав немало зусиль для того, щоб твори М.Коцюбинського якомога швидше знайшли свого читача.

Наталія Коцюбинська, заступник директора з наукової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника С.Коцюбинського