Леонід Яковишин проти Володимира Яворівського
Відкритий лист Володимиру Яворівському, письменнику, народному депутату I, II, IV, V, VI скликань Верховної Ради України.
Давній друже, передусім хочу нагадати Вам золоте правило древньої Греції: торговці та ремісники не лізли у владу, а вихована вченими і філософами владна аристократія не лізла в торгівлю.
Господь наділив Вас особливим даром: доносити до людських сердець чарівне, правдиве, повчальне і виховне слово. Цей дар мав би слугувати виконанню важливого завдання нації – навчити людину мислити. Це завдання окреслив півтора століття тому американський вчений і винахідник Томас Едісон, який мав 1093 патенти на винаходи у США і 1239 – в інших країнах світу.
На превеликий жаль, Ви, чоловік з особливим талантом, стоїте осторонь виконання цього доленосного для суспільства завдання, бо ще з 90-х перебуваєте на службі у політичних і державних оболванювачів українського народу, творців підтасовано-брехливої, придворної ідеології. Ще й лізете із своїм словоблуддям туди, куди не допускали древніх грецьких філософів, – у економіку і торгівлю. До того ж, бачу, не задумуєтеся над словами англійського письменника, мораліста, політика Семюела Джонсона: «Письменник талановитий, якщо він уміє подати нове звичним, а звичне – новим».
А що такого нового Ви «виспівували» у недавній радіопередачі про земельні відносини, запровадження ринку землі, взагалі долі села?
Ну, назвали найбільших латифундистів, по-більшовицьки відшмагали їх, але в чому Ваша новизна в давно відомому? А от про те, що ті латифундисти зароджувалися й розвивалися тоді, коли Ви штани протирали у Верховній Раді протягом 20 років, забули сказати. Чого тоді не лементували, не били тривогу, не відстоювали у парламенті права селян? Чому не перечили своїй лідерці-прем’єрці, коли вона скасовувала всі дотації сільгоспвиробникам, запроваджувала квоти на продаж зерна за кордон за вигідними для сільгоспвиробників цінами, що вдаряло по селянах? Натомість вашій прем’єрці потрібно було забезпечити дешевим зерном кукурудзи курячу імперію її соратників, передусім їм пільги «викроювати»? Тепер ту імперію Ви на радіо нищівно «розносите», відстоюючи нібито інтереси фермерів, а насправді допомагаєте тим, хто аж палає бажанням віджати великий бізнес на свою користь.
Ви забуваєте розповідати й іншу правду: скільки дрібних і середніх сільгоспвиробників відмовилися від роботи на землі за роки правління влади, якій Ви вірно служили у парламентських фракціях від Народного Руху, Демократичної партії, «Нашої України», «Реформи і порядок», БЮТ, вдруге перейменованої в «Батьківщину»?
Втім, так траплялося, що як тільки Ви долучилися почергово до керівництва названих вище чотирьох партій, вони невдовзі канули у безславну історію. Самі теж дослужилися до ручки – вже ніякій партії не потрібні, і в письменників не головуєте, де головували більше десяти років. Одначе, й далі продовжуєте засівати людей рештками своєї «обрізаної» моралі, на чому буйно проростає й недолугість.
Бо, скажімо, як назвати Ваше обурення у радіоефірі тим, що латифундисти «витягують з гектара землі тисячу доларів чистого прибутку». Вибачте, Володимире Олександровичу, за прямоту, але якби Ви таку гнівну критику озвучили десь у Європі чи США, то багато б хто покрутив би пальцем біля виска, дивлячись на вас. Оскільки там саме чистий прибуток з гектара посівів вважається одним з головних показників ефективної роботи на землі. Хто ж не здатний досягти високих виробничо-фінансових результатів на головній годувальниці людства – тому не дозволяють працювати на ній, а їхню землю викуповує держава, щоб віддати в оренду вмілим і відповідальним землеробам, і державну скарбницю поповнювати земельною рентою.
Проте не знаю, де Ви вичитали, що багатоземельні українські латифундисти «витягують з гектара тисячу доларів прибутку»? Заспокою Вас, бо вони мають в рази менші чисті прибутки (такі показують), на більші не спроможні, та їм достатньо й того, що мають. Значно недоодержують від такого господарювання пайовики землі і державна скарбниця.
Розтовкмачу Вам на конкретному, не вперше наведеному, прикладі, оскільки, бачу, Ваш мозок не здатний робити економічні аналізи. Отже, нехай буде і Вам відомо, що наше товариство «Земля і воля» має 847 доларів прибутку з гектара посів, досягнемо й тисячі доларів. Такі прибутки потрібні, щоб виплачувати працівникам гідні зарплати і премії, третій рік підряд платити пайовикам 18 відсотків від оціночної вартості орендованої землі (174 долари за гектар), щороку збільшувати бюджетні і пенсійні внески на десятки мільйонів, вкладати у подальший розвиток виробництва і соціальної сфери сотні мільйонів власних коштів, будувати благоустроєне житло для працівників і сучасний палац культури, ремонтувати й будувати дороги загального користування, допомагати соціальній сфері і нужденним та хворим людям.
Скажіть, пане письменнику і п’ятикратний депутате: якщо б ми не мали таких прибутків з роботи на землі, то де б ми брали гроші на все вище перераховане і ще не назване? Тепер постарайтеся замінити свою ефірну маячню на примітивне припущення: наскільки б збагатилися бідні селяни, наскільки б додатково поповнилася державна скарбниця, якби «хлібопашці» України справді одержували по тисячі доларів «білого» прибутку з гектара посівів і не гнали їх в офшори, а розвивали села?
Щоб цього добитися, треба мати елементарне: відповідний фах, батьками закладене уміння й старання, прагнення дослухатися до землі і людей, які на ній працюють, мати синівську відповідальність перед Ненькою, і ще одне обов’язкове – не забувати народне прислів’я: «Земля – тарілка, що покладеш, те й візьмеш». Вам же пораджу: перестаньте завивати про виснажування землі кукурудзою. Моє запитання до Вас, хоч на нього може відповісти і школяр: «Як можна на виснаженій землі одержувати з року в рік високі врожаї тієї ж кукурудзи впродовж двох десятиліть?»
Деякі розумники пояснюють, мовляв, завалюємо поля хімікатами. По-перше, зараз мінеральна пожива дуже дорога, по-друге, надмірне внесення її у ґрунт швидко підкислить поля, перетворять їх у солончаки. Тоді справді високих врожаїв не збереш. Тож лише круглі ідіоти так хазяйнують на землі. Визнаю, таких немало. Але вони не краще працюватимуть і тоді, коли придбають землю у власність. Тож я намагаюся через ЗМІ доводити «ринковим холуям» відому в світі прописну істину: головне в землеробстві не ринок землі, а справжній державний контроль за ефективним використанням кожного клаптика землі і турботливим ставленням до неї.
Ні, я теж за ринок землі, але не той, який нам пропонують, і який обґрунтовують такі експерти, як Ви, – я за ринок з європейським досвідом, мною добре вивченим і застосованим.
У Ваших же телеефірах здебільшого оболванювальна маячня і, боюсь подумати, – замовна брехня. Для Вас не головне навіть те, скільки втрачатиме українська скарбниця, коли держава випустить із своїх рук всю землю. Такої безвідповідальності немає в жодній цивілізованій країні. Але це не Ваша тема. Свій недавній радіоефір Ви приурочили славленню себе літературною солов’їною боротьбою з латифундизмом, а ще – зі мною, успішним сільгоспвиробником з 60-ти річним трудовим стажем.
Мовляв, «знаю Яковишина давно, відтоді, як він прийшов у Верховну Раду бідним депутатом». Видно, зовсім розгубили пам’ять, оскільки у парламент першого скликання я прийшов з посади директора одного з кращих радгоспів-технікумів України, де мав такі зарплати і премії, про які письменнику Яворівському й не снилося. Пригадайте, друже, хто до кого бігав по матеріальну допомогу.
Наступна брехня про те, що я використав статус депутата і нахапав за безцінь техніки. Насправді ж, ще до мого депутатства Бобровицький радгосп-технікум мав одну з найміцніших виробничо-навчальних і соціальних баз серед інших таких закладів України. І та база створювалася за мого керівництва. Як і побудований новий навчальний комплекс на околиці Бобровиці. До нас по досвід приїжджали делегації звідусіль.
Почув у Вашому творчому співі і правду про комплектування нинішньої виробничої бази американськими тракторами й комбайнами, елеваторним комплексом на 400 тисяч тонн із залізничною віткою, іншими новаціями, запровадженими далеко після моєї депутатської каденції. Але Ви й тут дорікаєте мені, що вся техніка й обладнання імпортне, забуваючи про те, що аналогічного не виробляється в Україні. І не я в цьому винен: я досягав 50-разового збільшення виробництва зерна, створював нові робочі місця і європейську модель аграрної економіки, а Ви тим часом лише язиком плескали у парламенті та на телерадіоефірах, не бачачи занепаду вітчизняного машинобудування, економіки взагалі.
Тепер знову агітуєте за «фермеризацію» сіл, яку горлато пропагували ще в 90-х! Під цю лозунгову «музику» команди ваших лідерів розкрадали народні гроші, виділені для розвитку фермерства. Може, й Вам щось дісталося, адже в селі на Київщині започаткували свій бізнес.
Звинуватили мене і в тому, що я «нагріб» 33 тисячі гектарів землі. Ви ж бували у нашому господарстві в кінці 90-х і на початку нульових, на власні очі бачили, яку землю я «гріб» від розвалених колгоспів: геть забур’янену, неорану, виснажену недоглядом. Тоді нікому не потрібні були ті гектари, делегації сіл проходу мені не давали з проханнями, щоб узяв під крило їхні реформовані до цурки колгоспи.
На оживлення занедбаних ланів вкладали по два-три мільйони гривень в кожному селі, а їх більше десятка напросилося до нас. Довелося брати й здирницькі кредити, закладати у заставу навіть свою квартиру. Чому ваші, Володимире Олександровичу, владні лідери не розвивали на покинутих землях фермерство? Не зупинили занепаду сіл, що й досі триває?
Ви від зорі Незалежності належите до команди, кілька разів перефарбованої, яка так служить Вітчизні, що народу вже нічого не залишилося. Одначе продовжуєте активно допомагати їй так служити, сервіруючи народу соковиту, літературним язиком приправлену брехню замість правди. А ваші старі-нові хазяї поперемінно так кайфують від вашого лакейського славлення, що не відчувають, як у них «тихо шифером шурша крыша едет не спеша». Тож і залишають в українській історії безславний слід.
Схаменіться, Володимире Олександровичу, хоч на політичній пенсії послужіть не зажерливим вождям, а українському народу, і не лозунговим дурманом, а правдою, й своїм Божим даром!
З повагою – колишній Ваш друг Леонід Яковишин, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
