Любка дволиста – одна з наших орхідей розцвіла на Чернігівщині

27 червня працівники Мезинського Національного природного парку (Чернігівська область) провели обстеження двох популяцій любки дволистої в околицях с. Деснянського. Кожна популяція нараховує 20 – 30 квітучих особин.

Любка дволиста – одна з наших, «вітчизняних» орхідей. До речі, на території Мезинського парку зростають 8 видів орхідних. Всі ці рослини рідкісні, занесені до Червоної книги України та потребують охорони. А ще вони мають настільки незвичні особливості, що варто познайомитися з їхнім життям.

Любкою рослину назвали, мабуть, тому, що колись вірили: відвар, приготований з сухих бульб, так званий «салеп», має «приворожуючу любовну силу». Також її нерідко називають нічною фіалкою: нічною тому, що саме вночі особливо сильно вона пахне, а фіалкою – за ніжний, чарівний аромат.

Проростає насіння любки лише у присутності певних грибів. Якщо зв’язок між насінням і грибницею встановлено, утворюється проросток, що накопичує під землею поживні речовини 2 – 4 роки. Перший зелений лист, який не перевищує 2 см завдовжки та позбавлений жилкування, з’являється на 4 – 5 рік після проростання насіння. Протягом наступних 5 – 7 років листок росте, витягується, стає ланцетно-еліптичним, збільшується кількість жилок до 11 – 12. Паралельно відбуваються зміни в підземній частині рослини: бульби стають округло-еліптичні або яйцеподібні до 2 см завдовжки. Зростає і кількість придаткових коренів. Надалі утворюється другий зелений лист, зрідка – третій.

Вегетація рослини починається через 2 – 3 тижні після танення снігу і продовжується до перших заморозків. Квіткова стрілка закладається за 2 роки до цвітіння і з’являється у другій половині травня, цвітіння відбувається з середини червня до середини липня, насіння висипається з плодів у серпні – вересні.

Зазвичай любка зацвітає на 8 – 10 рік, за сприятливих умов – на 6 – 7, при несприятливих умовах – квітування затримується до 12 – 14 років. Квітує 6 – 12 років і більше. Однак цвіте не щорічно, після масового та рясного цвітіння спостерігаються перерви в 1 – 2 роки. Тривалість життя любки приблизно 20 – 27 років (можливо і довше).

Поєднання аромату із зеленувато-білим забарвленням, квіти любки ідеально пристосовані до запилення нічними та сутінковими метеликами – нічницями та бражниками. Ці метелики годуються нектаром на льоту, зависаючи в повітрі біля квітки, опускаючи свій довгий хоботок у шорець і висмоктуючи солодкий нектар. Після запилення квітка швидко в’яне.

Кореневі бульби любки виконують функцію органів вторинного спокою та не здатні до вегетативного розмноження. Вид розмножується виключно насінням. Рослина характеризується приголомшливою насіннєвою продуктивністю: близько 20.000 насінин утворюється в одному плоді, а їх в середньому 11 на кожній квітковій стрілці. Пилоподібне насіння дуже легке і підхоплюється навіть незначним вітерцем.

Автор тексту Назар Назаров, науковий співробітник Мезинського національного природного парку

Світлини – Марини Усок, провідної фахівчині з екологічної освіти Мезинського НПП