Люди світла побували у полоні, прощалися з життям перед… розстрілом

Працівники Городнянської дільниці відокремленого підрозділу «Чернігівський район електричних мереж акціонерного товариства «Чернігівобленерго» виїжджають на виклики людей, попри небезпеку, яка чатує на них щоразу. А загрозливі ризики ‒ реальні. Ще б пак! Побувати двічі в полоні російських завойовників і стояти перед розстрілом ‒ від такого уявлення навіть лячно, а не те, що відчути безпосередньо на собі.

«На нас наставили дула… Було страшно»

Олександр Аміров ‒ електромонтер дільничної бригади ‒ і досі ще не відійшов від шокової ситуації, в якій опинився зі своїм колегою Миколою Мельником, хоча звідтоді вже пройшов певний проміжок часу.

… Того дня Олександр заліз на електричну опору, аби полагодити лінію, яка обірвалася внаслідок дій російських окупантів.

‒ Кацапи своїм танком наїхали на опору і проводи порвалися, ‒ розповідає Микола Мельник. ‒ Тож на прохання місцевого старости ми виїхали в село, щоб полагодити систему і дати людям світло. Але як тільки Олександр заліз на електроопору, ‒ сталося те, чого ми аж ніяк не могли передбачити.

‒ Я сиджу на опорі, а Микола унизу, ‒ пригадує Олександр. ‒ У той момент проїжджає колона російських «тигрів», і раптом вони починають прямісінько на нас повертати танкові кулемети… Тоді було якось не по собі ‒ трохи страшнувато.

Що стали електромонтерами ‒ не шкодують

І Микола Мельник, і Олександр Аміров мають свої родини. І обоє, як вони самі кажуть, мріють про нашу перемогу над лютим ворогом, аби не стати для нього рабами.

…Закінчуючи навчання в школі, Микола Мельник не довго вагався з вибором своєї професії, адже його батько (нині він ‒ пенсіонер) попрацював у цьому підрозділі 35 років! Тож коли настала пора вирушали у доросле життя ‒ хлопець вирішив вчитися у Конотопському індустріальному технікумі на спеціаліста електричних мереж. А після його закінчення продовжив навчання в Сумському державному університеті за цією ж спеціальністю.

Починав свою трудову діяльність електромонтером в Городнянській мережній дільниці, а дещо пізніше ‒ працював диспетчером, після цього ‒ обіймав посаду інженера диспетчерської служби. Потім, коли запропонували диспетчерську посаду в Ріпках, ‒ відмовився, оскільки треба було туди весь час їздити. Так знову став тут електромонтером.

А Олександр у свій час закінчив Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту, тож обоє електромонтерів – висококласні спеціалісти своєї справи. До речі, брат Олександра теж працює тут електриком.

Двічі в полоні росіян

Ще до повномасштабного вторгнення російських завойовників у нашу Україну, Микола Мельник та його колеги виїхали для лагодження електромереж. Але за Сеньківкою, біля монумента «Три сестри», росіяни їх затримали та доставили на територію московії. Там водили на допити, а потім все ж таки ‒ відпустили. Це сталося ще 2015 року. А вдруге електромонтерів взяли в полон 27 лютого 2022 року.

Коли працівники електромереж прибули в одне з прикордонних сіл, аби полагодити електролінії, які були обірвані через чергові обстріли, їх затримали окупанти та вивезли в росію.

‒ Нас було вісім працівників, ‒ ділиться пережитим Микола. ‒ Спочатку росіяни нам сказали, що ми буцімто диверсійна група… А в наших телефонах знайшли українську символіку. Після чергового допиту нас роздягли і вивели до якихось кущів. Все йшло до того, що нас будуть розстрілювати. Ми стояли роздягнуті, а вони перезарядили свою зброю. Нам дали пару хвилин, щоб ми прощалися один з одним. І коли ми попрощалися з хлопцями, вони тут же нам сказали, щоб ми одягалися.

Після імітаційного розстрілу українських електромонтерів протримали ще до опівночі, а потім приїхали їхні ОМОНівці і «завантажили» в «автозак». Затим привезли в білоруське село Глибоцкоє Гомельської області, де протримали добу, а далі доставили до білорусько-українського кордону, звідкіля ті пішки добралися додому.

… Вони й після цього виїжджають у небезпечні ділянки прикордоння, не дивлячись на ризики. Бо чудово розуміють: хто, як не вони, зможе дати людям світло?

Сергій Кордик, фото Миколи Тищенка