Монети з дракарами вікінгів чеканять у Новгород-Сіверському
63-річний підприємець Олександр Горбач з Новгород-Сіверського більш відомий місцевим за прізвиськом «Морський» – очевидно, через його любов до моря, води та риболовлі.
Олександр Вадимович тримає власну «точку» на торгових рядах, що є пам’яткою національного значення, і продає там здебільшого риболовецьке спорядження. Втім, унікальність «Морського» полягає в тому, що він є не тільки одним із найперших підприємців в місті, пан Олександр ще й неперевершений майстер ковальської справи. В його кузні він може виготовити практично все – від кованих воріт до ножів, шабель чи навіть монет.
Олександра Горбача важко назвати професійним ковалем, адже більшість життя чоловік працював на роботах, абсолютно не пов’язаних із кузнею – спочатку водієм, потім на місцевому сирному заводі. А коли стало зовсім сутужно з роботою, взявся за власну справу.
У 1990-му році відкрив бізнес і відтоді, всі ці роки, Олександр Вадимович – приватний підприємець – один із перших і явно не останніх у Новгород-Сіверську. Чому не останніх? Важко нині йде бізнес у прифронтовому місті – слабка купівельна спроможність населення, значна частина людей покинули місто через загрозу обстрілів та наступу, втрата ринків збуту й інші не менш об’єктиві фактори, що негативно значаться на торгівлі. Втім, «Морський» – так тут всі називають Олександра Вадимовича – все ще тримається на плаву. В його риболовецькому магазині, окрім спеціалізованих речей, є й вироби, зроблені власноруч – унікальні мангали, підставки для камінів, ковані люстри, двері, огорожі. Всі ці речі 63-річний підприємець виготовляє у власній кузні, де більшість станків – також саморобні.
«Щось самі збираємо, щось докуповуємо, – каже про оснащення цеху майстер. – Найбільш незамінною річчю у моїй кузні є, безумовно, прес. На ньому я запресовую підшипники, гну труби, кручу метал, одним словом, проводжу різні маніпуляції».
Поруч із пресом стоїть зібраний із металобрухту станок для прокатки ресор.
«Це – мій основний цех, – пояснює майстер. – Але є ще окрема кузня, на якій я раніше виготовляв ножі та шаблі. Замовлення були серйозні, йшли переважно на росію. Зараз із війною все затихло».
Цікавлюся як вдалося освоїти ковальську справу.
«Все починалося з того, що я захотів щось виготовити для себе, – відповідає коваль. – Спочатку виготовив стола, потім стільчики, альтанку. А далі, як кажуть, понеслося! Пішли замовлення – ворота, навіси, огорожі, мангали…».
До речі, про мангали. Основою для їх виготовлення є старі газові балони. Нині їх в колишньому районі вже не залишилось.
«Все, що можна було, вже давно викупили. Балони цікаві тим, що з них виготовляють буржуйки для фронту, тому ці заготовки розібрали ще до осені», – пояснює майстер.
Олександр Горбач надзвичайно пишається тим, що він корінний новгород-сіверець. Він дуже любить та шанує історію цього древнього краю. Через цю любов, вирішив увіковічнити її в унікальній монеті, візерунок до якої майстер намалював власноруч.
«Це називається матриця, а ось це – прес, – демонструє механізм для чеканки монет. – У цій справі немає нічого складного: беремо заготовку, кладемо на прес і добряче гатимо молотом! Результат – отримуємо готову монету. У мене вона або алюмінієва, або мідна».
Приблизно таким, але дещо більш досконалим способом, чеканили монети в часі Новгород-Сіверського князівства.
«Власне кажучи, й сучасний спосіб чеканки монет мало чим відрізняється від того, що був тисячі років тому. Тільки от зараз все роблять на точному обладнанні і з допомогою машин та електроніки», – пояснює коваль.
Матрицю для виготовлення монет Олександр Горбач замовляв у Шостці – там її спеціально виточили для нього, а от малюнок малював самостійно.
«Ідею залишити пам’ять про місто запропонували товариші, – продовжує історію Олександр Горбач. – На монеті, як бачите, зображено дракар і ключі від міста. А на її звороті напис: «доля сильних торувати торговий шлях». Дракар – це корабель вікінгів, бо саме вікінги принесли нам торгівлю і сприяли розвитку міста».
Пам’ятаючи про це, майстер із Новгород-Сіверського, хоче втілити свою незабутню мрію – побудувати справжній дракар і спустити його на широке плесо красуні Десни.
«А ще…відкрити власний банк», – жартує Олександр Горбач.
Все це буде, але з нашою перемогою, яку наближає кожен – від воїна зі зброєю в руках, до підприємця, який у такий важкий час працює та сплачує податки.
Віталій Назаренко
