Науково-популярна казка для міністра екології (відкритий лист)
Доброго дня, пане міністре екології та природних ресурсів України!
У сонячні квітневі дні, коли відзначається низка екологічних свят, зокрема – День екологічної освіти, День довкілля та День Землі, звертаюся до Вас у форматі наукової казки під назвою «Екологічне задзеркалля Чернігівщини». Ця казка базується на реальних подіях, які відбулися нещодавно.
В одній із найбільших областей України з найчисельнішою кількістю природоохоронних об’єктів є регіональний ландшафтний парк «Ялівщина» (площа 168,7 га) у Чернігові, який за природною красою і цінністю можна порівняти з Тростянцем і навіть Софіївкою. За ініціативи екологів, науковців (я був одним із авторів наукового обґрунтування створення цього парку), громадськості, Чернігівська обласна рада в 2014 році за клопотанням Чернігівської міської ради на міських землях запасу створила цей об’єкт.
Перший директор – депутат обласної ради, прагнув у законодавчому порядку визначити межі та налагодити роботу парку, але йому за рік це не вдалося і він пішов.
Наступним директором парку став молодий професійний еколог, якого підтримали науковці й частина громадськості, і депутати облради призначили на три роки. За період 3,5 року він зміг налагодити повноцінну діяльність парку в напрямах науково-дослідної, еколого-освітньої та рекреаційної діяльності. Не все просто і легко йому дається – проблема меж парку, тиск зовнішніх чинників, три штатні працівники, непрості формати комунікації з різними гілками влади, неоднозначне сприйняття парку громадськістю.
Але парк почав робити реальні успіхи, зокрема: було залучено всіх небайдужих до його діяльності, розроблено екологічні стежки й туристичні маршрути, проводилася діяльність зі встановлення меж і проекту організації території. Парк стає осередком освіти, місцем проведення природоохоронних заходів, майданчиком для науковців, учнівської та студентської молоді, представників громадськості.
Вибори директора
І ось чергові вибори директора парку. Тут почалося, як у казці «Аліса в країні чудес». Відповідний департамент готує конкурс, умови, склад конкурсної комісії, який чомусь нагадав суд з однієї з байок нашого земляка Леоніда Глібова. На сайті департаменту з’являється інформація про засідання конкурсної комісії: дата, місце, час, відповідальна особа, запрошення засобів масової інформації та громадськості.
Згідно з запрошенням, прийшли ті, хто вболіває за долю цього парку, але тут стається дивне – засідання конкурсної комісії, наче за порухом чарівної палички, із відкритого перетворюється… на закрите. Журналістів, науковців-екологів і представників громадських організацій зупиняє охорона обласної державної адміністрації: вам не дозволено там бути. Розмова з головною панією результату не дає, але журналістка з посвідченням проривається. Вперше за 30 років роботи її не пропускали до органу державної влади! Науковців і громадських активістів не пропускають, але ми не розходимося, а вимагаємо дотримання законодавства.
І наступне диво таки стається: турнікет відчиняється і нас пускають до зали за умови… тримати рот на замку. Дозволили присутність тільки на виступах претендентів, задавати запитання і брати участь в обговоренні – заборонили. Цікавою виявилася «екологічна демократія» в нашому «екологічному задзеркаллі».
Друга серія
Але казка йде далі: за 20 років роботи науковцем-екологом, із яких 15 років – на посаді завідувача кафедри екології та охорони природи університету, такої екологічної безграмотності, непрофесіоналізму та омани я не бачив. Навіть іноді волосся ставало дибки від окремих фактів і пояснень при виступах.
Один із претендентів на посаду директора заповідної території розглядав рекреацію… як будівництво споруд, вважав що Ялівщина створена тільки для… охорони рідкісних рослин, хоча там їх практично немає, крім штучно введених. І взагалі – чоловік не розумів завдання цієї установи.
Інший кандидат – правда, іноземною мовою (що є порушення статті 10 Конституції України) розкрив основні проблеми парку і намагався наголосити на бездіяльності міської влади. Між тим, одна з вимог до претендентів – вільне володіння українською мовою.
У приміщенні державної установи ми також чули іноземну мову, навіть серед членів комісії звучала не українська. На зауваження говорити державною мовою було агресивно обіцяно: ми вас зараз звідси «вишвирнем». Це вже була друга серія «екологічної демократії» в нашому «екологічному задзеркаллі».
У виступах було багато «екологічних жахів», псевдонаукових тверджень і запитань не по темі, а також було сказано стільки неправди про стан парку, що не можна описати навіть на кількох сторінках. Але журналістка має повний запис цього заходу, і вона оприлюднила стенограму. Хотілося б, щоб більша кількість українців відчула дух цієї події.
А зроблено багато
Одним із претендентів було сказано, що в регіональному ландшафтному парку нічого не робиться, а це груба неправда. За останні три роки директором спільно з науковцями Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка проведено інвентаризацію дерев, облік хворих і ушкоджених короїдом сосен; складено переліки дендрофлори, судинних рослин; визначено видовий склад птахів; з’ясовано різноманіття окремих груп комах. За цей час було закладено моніторингові ділянки рідкісних весняних рослин (підсніжників, пролісків, черемші, рястів), висаджено сотні дерев і кущів для відновлення колекційних ділянок колишнього ботанічного саду. На території парку проводилося вивчення ґрунтів, ландшафтних особливостей і процесів ерозії, зроблено низку мап і картографічних матеріалів, а також було проведено багато інших наукових досліджень та збору інформації для випуску «Літопису природи парку».
Прикро, що про десятки природоохоронних заходів, проведених адміністрацією парку з учнівською і студентською молоддю та громадськістю, про сотні висаджених дерев і кущів, один із претендентів на директорство навіть не знав. Тут спадає на думку перефразоване українське прислів’я: «Менше знаєш – підходиш на посаду директора парку».
Чому тікає молодь?
Єдине, що було приємним у цьому «задзеркаллі», це те, що один із претендентів на посаду – нинішній директор – представив хорошу стратегію розвитку парку «Ялівщина» в різних напрямах. Цей кандидат – гідний представник української природно-заповідної справи, вихованець наукової школи прородоохоронців професора Т.Л. Андрієнко. Він намагався донести до конкурсної комісії, що треба роботи далі, проаналізувати проблеми парку, свої здобутки і прорахунки в роботі, шляхи їх виправлення, але його не хотіли чути, і це нагадувало чортенят, що бісяться. У запитаннях членів комісії була упередженість до цієї молодої, але професійної людини. Він – єдиний, хто оприлюднив свою стратегію розвитку парку на електронних ресурсах і в соціальних мережах, а тому виникає питання, чи була в інших кандидатів стратегія?
І тут очевидна відповідь на запитання «Чому з України виїжджає молодь? Бо її знищує система айсбергу і прогинання, якій не кожен здатен протистояти і боротися.
Далі було ще дивніше…, але нас уже попросили вийти.
Зупинюся ще на одному прикрому факті. Моя учениця, яку я навчав у педагогічному ліцеї, а в університеті викладав курси ботаніки, екології, навчальні практики, була відповідальною за організацію проведення названого конкурсного засідання. Прикро, але ж професія вчителя – сіяти добре, вічне, розумне і не корити учнів за помилки…
Казка про екологічне задзеркалля закінчується. І хотілося б вірити, пане міністре, що настане час, коли «наше екологічне задзеркалля» стане прозорим, чистим дзеркалом, у якому не буде подібних подій.
І віриться, що після оприлюднення описаних подій дійсно буде відкрито проведено новий конкурс на директорство, а засоби масової інформації його будуть транслювати в он-лайн режимі, на ньому будуть присутні науковці і в складі конкурсної комісії, і при обговоренні кандидатур, а також будуть реально діючі громадські екологічні організації, а також громадськість буде допущена до цього заходу, а не таким чином, як у нашій казці.
Епілог
І ми знову в реальності, де прагнемо діяти, щоб урятувати чернігівську перлину – регіональний ландшафтний парк «Ялівщина».
Але тепер я чітко зрозумів: за екологічні права в нашій країні, за впровадження положень Орхуської конвенції про доступ до екологічної інформації, треба ще боротися і боротися. Тому закликаю всіх громадян зупиняти екологічне свавілля і беззаконня, щоб наша Україна була квітучою і безпечною для життя.
Наприкінці хотілося б вас запросити, пане міністре, відвідати нашу Чернігівщину з її смарагдовими лісами, блакитноокою красунею Десною та унікальним осередком дикої природи в центрі північної столиці України – регіональним ландшафтним парком «Ялівщина».
Юрій Карпенко,
завідувач кафедри екології та охорони природи Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, заступник голови науково-технічної ради КЗ «Регіональний ландшафтний парк «Ялівщина» Чернігівської обласної ради, представник наукового куратора парку, член робочої групи з підготовки пропозицій до проекту Стратегії розвитку Чернігівської області на період до 2027 року, член громадської ради при Чернігівському обласному управлінні лісового та мисливського господарства
[…] […]