«Не сполохай омріяну любов на Божому роздоллі…»
Олександр Дудко народився у Корюківці (Чернігівщина) у 1936 році. Його родина 1943 року пережила знищення Корюківки радянськими та нацистськими окупантами.
Друкуватися почав з 50-их років ХХ століття. Його вірші, нариси, статті неодноразово бачили читачі на сторінках районної газети “Маяк” та обласних періодичних видань.
Україні
Нас з тобою й вода не розмиє,
Не розлучить і не скрене…
Ти добро на планеті сієш,
Життям схвалене і плідне.
Від просторів твоїх ясносиніх
У захопленні я стою.
Пісню чую яскраво-бурхливу,
Що вкраїнську вітає сім’ю.
Скрізь до тебе серця чисті линуть,
Мов дзеркальні струмки до ріки!
Європейські твої ясно-плини
Миру й правди засвітять зірки!
На Донбасі із катом в двобої:
Прославляєш визвольний вік…
Україно! Горжусь я тобою,
Бо й в АТО ти заслуг множиш лік!..
Слово про українців-повстанців
(Славним воякам – Героям УПА присвячую)
Якщо є на світі: справедливі, чесні та порядні люди –
То не шукай їх ви… у казковій десь Костанці?!
Українське серце… подвигів Героїв не забуде:
Кров пролиту – за людяність, Україну-матінку повстанців!!
Москалі було жорстоко й підло хитру вам,
Вдягли вовчу маску й шкіру нібито “повстанців”:
України волю, й безневинні її села, й душі спопеляли!..
Москалі! Побрали б їх – прокляття людськії і пранці?!
Жовто-блакитне сонце вже – у кожнеє віконце:
Несуть бійці-повстанці там, на терені Донбасу!
Тож не дивуйтесь, москалі, і не питайте: “Хто це –
Герої справжні?..” Це – України вояки-повстанці!!!
То ж будьте славні у віках Герої України!
О, ні! Не марно: у лісах, горах, і на майданах…
Чесну кров ви проливали…
Повстанці, як могли,
святую незалежність України наближали!..
О, ні! Не буде Україна сиротою – в москаля під тином!!!
Не сполохай омріяну любов
Її зустрінеш – лебедину вірність вічну сотвори…
Від блудних слів – спохмурніє й тополя…
Гірких помилок “злих сліпців-дебілів” – ти не повтори:
Не сполохай любов, не спопеляй і долю…
Сум’яття – ці нуднії колючки, й пожухле зіллячко журби –
Розвій, юначе, на вітрах: і у яру, і там – у чистополі…
Не поспішають, бачиш, хлопче, зустріч вашу затемнить:
І місяць ясний, і обвітрена тополя…
Не поспішай! – рясно заблимав і небесний зоресій:
“Дівочу долю, мов гіллю крихку, зламать у чисто полі.”
Її зустрінеш – по душам, від серця, в тишині благоговій…
Не сполохай омріяну любов на Божому роздоллі…
Не поспішай, юначе, придивися – і тверезо й чесно оціни:
Намарно, а чи ні… дівчину ти до серденька пригорнеш…
Єдину суть зумій, юначе, палко серцем утвердить –
Щоб любов і вірність у житті залебеділи неповторно!..
Біля Пам’ятника жертвам нацизму в Корюківці
Ворожа кривава навала…
Сім тисяч життів розстріляла!..
Гримів тим недолюдкам суд,
Кричали що: “Гітлер – капут!..”
Я пам’яттю – не на мізинець,
Душею – і я тут українець!
Хай знає “всесвітній злочинець”:
Серцем, люди, я тут – українець.
Сюрприз “юлькиних” кумів…
Я задумавсь і глибоко:
Чи мовчать, а чи кричать?!
Поможи нам, пане Боже,
Аферистів розвінчать!..
Пишуть нам… гнилу неправду,
(Не сорока на хвості)
Убивають, ріжуть, граблять
Кандидатики оці.
До “корита” б їм пролізти –
(Лиш одне в них на умі),
А народу – драні свити.
Сюрприз “юлькиних” кумів?!
Собі ж… пенсії космічні
Благодійники кують.
І зарплати! Їм –”прилічно”:
В постоли людей узуть?!
І моє втомилось око
Аферистів “колисать”
Поможи нам, пане Боже,
Україну не проспать.
Вічний вогонь юних Героїв Крут
Як на Крути московська орда повернула –
Все кривавим туманом агресивно півсвіту запнула!..
Ненаситна орда – найжорстокіший кат,
Що озброєний був… аж з шалених голів і до п’ят!..
А чому ж Україна, неначе зійшла із козацького духу й орбіти?..
Що на захист її стали хлопці, ой, юні – ще діти?!
Покришила шаблями, і багнетами всіх поколола…
Кровопивна орда… хлопців тих, ще із запахом школи?!
Здичавіла орда – лише бісовій… “братня” подобі:
Бо ж у неї скажений “поїхав дах”…
Бо ж вона Україні – несла чорний прах!..
Бо ж вона України – плита надгробна?!
“…По дорозі кривавій нам йти у світи…” –
І безмежно, й сердечно ми вдячні П. Тичині:
За вірш, що в майбутнє осяяв мости,
Що вічний вогонь палить Крутам й донині!..
В нашу пам’ять й серця… ой же жалібно Крути…
Квилить жалібно й світ, пам’ятають скрізь люди Крути!!!
Олександр Дудко,
С. Сядрине, Корюківський район, Чернігівщина
