Олександр та Олеся Драги успішно лікують, оперують, господарюють

В історії Носівської міської лікарні ім. Ф.Я. Примака головна глава – хірургія. У 60-х роках минулого століття, коли повернувся район, за операційним столом орудували лікарі-фронтовики Володимир Ілліч Привал та Єфросинія Василівна Скляр. З часом – Іван Антонович Рак, ще й анестезіолог, (мій земляк з Сосниччини, дочка якого, Майя Іванівна, сестра медична терапевтичного відділення), Олег Антонович Богайчук, котрий завідував хірургічним відділенням, був і головним хірургом Південно-Західної залізниці. Проживаючи в Носівці, у вихідні надавав консультативну допомогу хворим, роблячи дрібні операції. Про нього говорили: на халаті ніколи – не було і краплинки крові. Тепер Олег Антонович, сімейний лікар Носівської і Макіївської амбулаторій (в останній – надає і хірургічну допомогу).

Завідував хірургічним відділенням і Володимир Павлович Ященко, який зараз – хірург консультативно-діагностичної поліклініки, його дружина Наталія Степанівна – сімейний лікар.

З приходом молодих хірургів Руслана Валентиновича Шульги та Олександра Васильовича Драги розпочалась нова особлива сторінка у літописі про хірургічне відділення.

Перший генеральним директором КНП «Носівська МЛ ім. Ф.Я. Примака» працював, про збереження лікарні ідеально дбав. Сьогодні Руслан Шульга, продовжуючи кваліфіковано оперувати, – досвідчений лікар УЗД.

Олександр Васильович тепер – завідувач хірургічного відділення, а його дружина Олеся Леонідівна Драга – лікар-отоларинголог, медичний директор. Обоє із села Житні Гори, що на Київщині. Закінчивши Яготинське медичне училище та Українську медичну стоматологічну академію, Олександр Васильович працював на Білоцерківській станції швидкої допомоги. Виїжджав до хворих у різні населені пункти. Доводилось добиратись пішки по розгрузлій дорозі від асфальтівки, коли карета не змогла доїхати до виклику. Особливо поспішав, коли його чекали хворі діти.

Травмовані класно прооперовані

Здобувши професії, Олександр Васильович та Олеся Леонідівна за направленнями приїхали в Носівську лікарню. З приємністю згадує свого наставника, старійшину хірургії Володимира Павловича Ященка, перші з його допомогою проведені операції. Практичного досвіду набував, хорошим хірургом став. Бо поруч зі своїм колегою впевнено йшов у складну галузь медицини, роблячи складні операції, коли були у хворих травмовані внутрішні органи, кінцівки, зламані кістки у ДТП, побої та інше. Свого часу у лікарні не було травматолога. З його обов’язками бездоганно справлявся Олександр Драга.

Особливо, коли привезли в хірургічне відділення пілота і пасажира, постраждалих у авіатрощі.

– Таких травмованих з безліччю переломів у своїй хірургічній практиці я не бачив, – сказав Олександр Васильович. Він ретельно зібрав уламки кісток, уважно склав і акуратно наклав шов. Стабілізував надзвичайно тяжкий стан обох і добре підготував до транспортування в Київський інститут травматології, де здавалось би неходячих поставили на ноги.

Це завдяки Олександру Дразі, який все зробив ювелірно. Інший, побачивши жахливе видовище, відправив би таких у обласну лікарню. Але Олександр Васильович – не з таких.

У театралізованій виставі «Сторінками історії Носівщини» на сцену вийшли у дусі того часу справжні лицарі у шоломах і вдяганках з кольчугами та шаблями, учасники Чернігівського клубу історичного фехтування. Але в ході «бою» один лицар ненароком зачепив мечем іншого і значно розсік надбрів’я. Травмованого з «поля бою» доставили в хірургічне відділення. Якраз чергував Олександр Васильович. Обстеживши, довелось оперувати, бо глибина рани була значна.

Того ж дня «вершник» на п’яну голову на своєму «вороному» вихором літав центром міста і збив 20-річну дівчину. Вона головою вдарилась об асфальт. Олександр Васильович негайно заходився біля неї. Почистив і майстерно зашив рану, що кровоточила. Викликав інших лікарів, які провели обстеження і УЗД, аби виключити струс головного мозку і черепно-мозкову травму.

Різні хірургічні втручання – нетривале реабілітаційне лікування

– Зізнаюся, довідавшись про свій діагноз (пахова грижа) неспокійно мені було на душі. У тім, досвідчений хірург Олександр Драга мій неспокій та хвилювання дуже швидко розвіяв, натомість вселивши віру в те, що операцію зробить без ускладнень. А відновлювальний період займе декілька днів.

І справді, оперував Олександр Васильович високофахово і досить уважно. Тож обійшлося без відділення інтенсивної терапії, і вже на першу перев’язку я прийшла самостійно.

Лікар часто заходив в палату, цікавився моїм самопочуттям, розряджав лікарняну обстановку розмовами про житейське та буденне. Коли за вікном літо, а вдома роботи по зав’язку, потрібно мати міцне здоров’я, і він мені його повернув. Хоч, думаю, за понад 20 років своєї вдалої хірургічної практики він зумів вилікувати не десятки, а сотні таких, як я – сказала Валентина Литвинко з села Софіївка.

Бувають і інші проблеми, але не від грижі (хоча трапляються защемлені, оперував і такі) – як-от заворот кишок. Це сталось у хворого із села Мрин. Його допікали закрепи, до сімейного лікаря не звертався. Останній тривав понад тиждень, коли вже калові маси, забивши кишки, пішли у стравохід. Йому вже, як кажуть, нікуди були діватись, – негайно поїхав у лікарню. Олександр Васильович взявся за бідолаху. Довелося докласти багато зусиль, аби очистити організм, – не обійшлося без операції на кишечнику.

Оперував і юнака з Носівки, який приїхав зі столиці до матері в гості. За вечерею почався такий біль, хоч на стіну лізь. Швидка допомога негайно доставила в хірургію, де його вже чекав Олександр Васильович. Оперував заворот кишок до сходу сонця. Люди поспішали на електропотяги, щоб доїхати на роботу до столиці. А він виходив з операційної: втомлений, але задоволений результатом своєї роботи – хлопець житиме.

– А ще була незвична (подвійна) операція. Довелося видаляти грижу разом з апендиксом. Вмістом грижового мішка був апендикс. Це перший раз трапилось у моїй практиці. Кишки були, сальник був, а апендикс – ні, – наголосив Олександр Драга, у котрого золоті руки і серце, зігріте любов’ю до хворих.

Дві операції одночасно – для хворих прекрасно

Неодноразово Олександр Васильович вміло оперував з лікарями, які робили операції свого профілю.

– Мене «швидка допомога» терміново доставила в хірургічне відділення. Обстеження й аналізи засвідчили, що треба негайно видалити кісту, в якій зібралося 3 літри рідини, бо може лопнути. А ще – жовчний міхур, забитий камінцями. Оперували лікар-гінеколог Віктор Загорулько та Олександр Васильович, – говорить Ганна Васюта з села Калинівка.

– Мене оперував кандидат медичних наук, заслужений лікар України, доцент ДП «Інститут урології» Андрій Бойко з урологом Олександром Хіняєвим, якісно зробив висічку пухлини з нирки, зберігши її (деякі лікарі видаляють орган). Олександр Драга одночасно видалив двохсторонню грижу, котру я носила б усе життя, – зазначила Лариса Лойченко з Носівки.

Скільки інших операцій (варикозна хвороба, виразки шлунка, тощо) вдень і вночі без ускладнень зробив Олександр Васильович. Зокрема, і непрофільну: доставили жінку-матір з ножовим пораненням серця. Це підтвердив лікар УЗД, заслужений лікар України Олександр Миколайович Хіняєв. Часу на транспортування в обласну лікарню не вистачило б. Вперше на головному органі на «відмінно» провів операцію Олександр Драга, врятувавши життя, яке висіло на волосині.

Завжди спокійний, добрий, іде до хворого з бажанням позбавити недуги, аби людина була при доброму здоров’ї і раділа життю. Воно таке прекрасне!

І лікує, і відповідає

Олеся Леонідівна Драга – лікар-отоларинголог. Важко вимовляти – важка і робота. Адже хворих не тільки надійно лікує, але й так оперує: видаляє запущені гланди, аденоїди, припиняє часті носові кровотечі. Надто коли вік її пацієнтів вимірюється тижнями, місяцями і роками. Вона знала всі тонкощі своєї майбутньої роботи ще зі шкільної парти, і вибрала саме її – відповідальну, неспокійну, турботливу й улюблену. Важливо якісно лікувати три важливі органи – вухо, горло, ніс, оскільки вони розташовані поруч із мозком, а їх уражає безліч недугів.

Навіть зараз, у спекотну погоду, поширюються ковід і подібні віруси, що викликають нежить, ангіну, кашель, високу температуру, алергію. Тому у Олесі Драги багато хворих з такими симптомами, і всім відчутно допомагає.

– У Олесі Леонідівни – конкретний підхід до хвороби кожного пацієнта. У моєму випадку враховує особливості хронічного захворювання, тому компетентно вибирає ліки. Коли бували загрозливі загострення недуги, вона ефективно боролася з ними, рятуючи моє життя, – зазначив директор Носівського МБК, режисер, сценарист, соліст, артист і поет Вячеслав Миколайович Ворошилов.

– Непросту недугу – ангіну, часто дає ускладнення – також виліковує Олеся Леонідівна. Вона все робить доладно, її методика лікування дозволяє гланди – важливу частину організму, його фільтр! – зберегти, реабілітувати, – сказала носівчанка, ветеранка Київського метро, волонтерка Віра Петрівна Стеценко.

А ще Олеся Леонідівна як медичний директор відповідальна за лікувальну допомогу всім хворим. Плідно співпрацює з генеральною директоркою Катериною Василівною Ландар.

Свій дім – щастя у нім

Живуть Драги у будинку, придбаному для них на кошти місцевого бюджету. Бачили б, з якою любов’ю ця працьовита лікарська родина його облаштувала і утримує у зразковому стані! А ще обробляють чималу присадибну ділянку, мають немале підсобне господарство. Сусідка, колишня телефоністка Наталія Федорівна Пономаренко, хвалиться:

– Олександр Васильович та Олеся Леонідівна – як ті мурашки, все в роботі. Повернуться з лікарні і клопочуться то на городі, в саду, то живність порають. Все в них ладиться, все їм вдається. І сусіди вони хороші, нікому з вуличан не відмовляють – ні у медичній, ні у господарській допомозі.

Така і їхня донька Валерія, яка унаслідувала благородний приклад батьків – лікувати, а то й рятувати хворих. Вона, як батько, буде лікарем-хірургом. Здобуває професію, аби хворим повертати здоров’я і щоб вони жили довго. Буваючи вдома, Валерія відвідує лікарню, де її батьки багато чому навчають, проходить і їхню інтернатуру. А у своєму домі – щастя у ньому.

Микола Кохан

Фото Юрія Бережняка та Василя Оксимця