Пам’яті геніального винахідника з Чернігівщини
Наприкінці жовтня у селі Осовець, що на Бобровиччині Чернігівської області, відбулися заходи з нагоди 140-ї річниці від дня народження великого сина України – геніального винахідника-самоука Якова Рощепія.
Його заслуги перед людством беззаперечні. Адже він своїм природним талантом зробив революцію в автоматичній зброї та сільгосптехніці. Визнаний в усьому світі конструктор, чиїми винаходами пишаються далеко за кордоном і часто забувають на рідній землі. Проте в селі Осовець є ще люди, які пам’ятають старенького дідуся Якова Устимовича, якого залюбки дітвора підвозила на санчатах додому, аби забігти до нього у двір і хоч одним оком глянути на диво-машинки, які самі «бігали» по підлозі у сінях. Цим односельцям неабияк пощастило, адже вони спілкувалися з живим майстром. І тепер у їхніх спогадах назавжди житиме пам’ять про видатного земляка, винаходи якого «вписані золотими літерами в історію».
До проведення заходів з нагоди ювілею з Дня народження Якова Рощепія долучилися представники Бобровицької громади, районної ради, адміністрації, Щаснівського старостинського округу, духовенства, ну і, звісно, небайдужі односельці, які прийшли за покликом душі.
Настоятель Свято-Покровської церкви отець Петро відправив панахиду і поділився з присутніми теплими спогадами про творця Якова Устимовича, бо саме батюшка добре пам’ятає того згорбленого дідуся, який весь час був чимось заклопотаний, але час для місцевої дітвори завжди знаходив.
«Пам’ятаю його дуже задуманим, але до дітей він завжди посміхався. Душа його була зігріта любов’ю і теплом, – пригадує отець Петро. – Взимку, коли бачили, що Яків Устимович йде з магазину, підбіжимо до нього з санчатами, мовляв, сідайте, діду, підвеземо. Він і сідає. Нам, хлопчакам, в радість було покатати такого чоловіка, а ще цікавіше подивитись на його численні механізми. У хаті бігала машинка, що підбирала соломку. Нині цим його винаходом користується весь світ. Але, на жаль, заздрість руйнує все. Його винаходи привласнювали, про нього забували, але є люди небайдужі. Ось, наприклад, відомий журналіст і наш земляк Григорій Войток підняв архіви, знайшов документи, які свідчать про на весь світ відомі винаходи Якова Рощепія. Своїми публікаціями Григорій Андрійович доніс читачам багато фактів з біографії нашого конструктора, досі невідомих для більшості».
«Ми виховували своїх дітей у школі на прикладі Якова Устимовича, – продовжує вчитель-пенсіонер Марфа Андріївна Лутава. – Організовували вечори пам’яті, невеличкий музей створили у школі, зустріч з його дочкою у нас була… Але цього мало. Чому досі нема вулиці у нашій Бобровицькій громаді на честь такого геніального земляка?! На його честь варто було б і в обласному центрі вулицю назвати. Але ні, є лише у нашому селі. В області нема нікому діла до великого творця, якого шанує і визнає увесь світ. А ми лише ось так скромно відзначаємо ювілей з Дня його народження…».
Винахідник першої автоматичної гвинтівки і самохідного комбайна Яків Рощепій має бути беззаперечною гордістю нації. Всі українці, а не лише мешканці Осовця та ближньої Щаснівки мають пишатися тим, що поряд жив і творив справжній самородок.
Обіцяного погруддя, названої на честь Якова Устимовича вулиці в обласному центрі і відремонтованої дороги у селі, що веде до цвинтаря, на якому похований Яків Рощепій, за довгі роки так і не дочекалися від наших високопосадовців. Але шана і гордість у серцях тих двох десятків людей, які цього дня згадали і прийшли на цвинтар, житиме вічно!
«Село моє – доле моя!»
Під таким гаслом святкували День села Щаснівки у будинку культури після вшанування пам’яті іменитого земляка.
Справжньою окрасою цього мальовничого села є беззаперечно люди. Скромні і працьовиті, вони не звикли до слави, але їхня щоденна праця і життя – то джерело людської мудрості і самовідданості.
Саме в цей день з’їхалися до свого рідного куточка люди, які тут народилися, виросли, де відчули справжню материнську ласку та турботу, цінні поради батька. В цей день село, як завжди, радо зустрічало гостей. Із теплими словами до своїх односельців звернулася староста Людмила Лавріненко. Щиро подякувала активістам за підтримку та участь у благоустрої села, його щоденних турботах.
Щаснівка славиться не тільки працьовитими жителями, а й людьми, які свято бережуть традиції української культури. Саме такою є майстриня вишивки, а за сумісництвом художній керівник колективу «Щаснів’янка» Людмила Грозенко. Її колоритні роботи цього дня прикрашали залу, доповнюючи святкову атмосферу.
До організації урочистого концерту підійшли з творчістю та гумором. Готувалися серйозно. Адже таке дійство у селян буває лише раз на рік. Бурхливими оплесками глядачі зустріли учасників художньої самодіяльності, ансамбль «Щаснів’янка».
Колектив та жителі села вітали земляків поетичними рядками та музичними композиціями, які присвячувались і Україні, і рідному краю, і батькам. Захід прикрашали своїми виступами дітки. Доки відбувався концерт, щаснівські господині часу не втрачали і варили місцеву польову кашу з жартівливою назвою «крутяк», аби пригостити кожного присутнього на Дні села. І «крутяк» таки вдався на славу, як і сам захід, від якого кожен отримав незрівнянні емоції та чудово провів час.
Сніжана Божок, фото автора
Схожа публікація:
ПЕРШУ АВТОМАТИЧНУ ГВИНТІВКУ ВИНАЙШОВ УМІЛЕЦЬ ІЗ ЧЕРНІГІВЩИНИ
