Пелети замість газу використовує підприємець із Чернігівщини

Голова фермерського господарства «Напорівське» з Чернігівського району Григорій Ткаченко скористався урядовим грантом «єРобота» і налагодив на підприємстві виробництво паливних пелетів.

Фінансування проекту склало 50 на 50, а умовою надання урядових коштів було створення п’яти робочих місць. Альтернативне паливо нині забезпечує роботу сушильному комплексу в господарстві, а цех дає роботу ще п’яти лукашівцям.

«Починаючи з 2014-го року я зрозумів, що від дешевого газу добра не буде, тому почав шукати альтернативу. Випробував багато різних варіантів і зупинився на пелетах, – пояснює свій вибір Григорій Ткаченко. – Влітку 2023 року ми реставрували приміщення, зруйноване окупантами, закупили обладнання і запустили невеликий завод, який виробляє дві тонни пелетів за одну зміну, – каже фермер. – Пелети можна виготовляти з будь-якого матеріалу, що має клітковину: солома, кукурудзяні стебла, щепа, тирса, опале листя відходи зернових тощо. Як показує практика відходи деревообробки мають вищий ККД».

Вартість обладнання для виробництва пелетів склала 1,4 мільйони гривень. Половину коштів дала держава, решту – фінанси фермерського господарства.

За словами Григорія Ткаченка, окрім того, господарство витратило 300 тисяч гривень на відновлення електроенергії та 200 тисяч на підготовку приміщення. Однією з умов проекту було створення п’яти робочих місць.

Власне, сам виробничий процес не є складним. Так, спочатку тирса потрапляє в спеціальний барабан. Якщо субстрат сирий, то він досушується з допомогою котла, що також працює на альтернативі. Потім субстрат подається по змійовику, а далі потрапляє в бункер і йде на прес. У пелетному цеху також є подрібнювач, який може подрібнювати щепу на більш дрібну фракцію, необхідну для виробництва пелетів.

«Рентабельність виробництва може складати до 80 відсотків, – пояснює привабливість і переваги проекту Григорій Ткаченко. – Не є секретом, що всі потужні пелетні заводи працюють на експорт. Якщо ж буде попит, то можна організувати роботу у дві-три зміни. Поки що виробництво працює на забезпечення потреб сушильного комплексу. Собівартість однієї тонни – 4-5 тисяч гривень, а на ринку вона коштує удвічі дорожче».

Віталій Назаренко