Перед битвою за громади на Новгород-Сіверщині
Здається й у найпівнічнішому закутку Чернігово-Сіверщини влада прокинулась від глибокого сну, щоб швиденько долучитися до справи, яку близько двох років у глибини народної свідомості просуває український Уряд. У всякому разі його впливові чільники мало не щодня підкидають публіці чергові меседжі про перебіг подій у справі створення об’єднаних громад. І ось нещодавно вже новгород-сіверські ЗМІ, офіційні сайти РДА, міської та районної рад повідомили про початок публічної метушні місцевих керівників районного та міського рівня навколо названої проблеми. Першим ощасливив публіку, яка сидить в інтернеті, сайт Новгород-Сіверської міської ради.
«Міський голова Олег Бондаренко, – пише інформресурс, – виступив з ініціативою щодо об’єднання громад району в одну громаду, з центром у Новгороді-Сіверському, як вже історично та геополітично склалося протягом багатьох століть. Він закликав присутніх якомога активніше включитися в роботу щодо об’єднання громади, оскільки попереду надзвичайно відповідапьний та тернистий щлях і йти ним потрібно.» Відчуваєте, як міцно очільник міста обласного значення взяв «бика за роги»? Він навіть на «історію» з «геополітикою» послався! Ще б пак, треба ж встигнути, допоки ніхто з колег-голів сільських рад району не ризикнув перехопити ініціативу у надважливій справі! Важко сказати, чи допоможе цей поспіх міському голові переграти всіх. В той же час мешканці сіл та хуторів мабуть почули з телерадіоефіру його стратегію дій: «один район – одна громада!»
Знає тепер публіка і думку обох районних очільників – Олени Мовчан та В’ячеслава Кауфмана. Вони ідентичні, бо обидва мріють про «одну громаду», яка зведе докупи усі 24 сільські та 1 міську ради! Виходить, що хочуть мати те, чим зараз керують. Щоб змінилась тільки назва, а все інше залишалось на своїх місцях! Чому так, питаєте? Відповідь проста. У реформі з децентралізації влади та об’єднання громад владне панство понад усе переймається збереженням цілісності «Новгород-Сіверського району»? Ось і поспішають. Вже встигли 19 липня, як повідомляє офіційний сайт Новгород-Сіверської районної ради, провести «зібрання членів Новгород-Сіверської громади з приводу добровільного об’єднання територіальних громад Новгород-Сіверського району у порядку місцевої ініціативи. У зборах громади взяло участь 107 чоловік. Після обговорення питання, збори вирішили підтримати місцеву ініціативу щодо об’єднання громад у межах району, створити ініціативну групу у кількості 31 чоловік, до складу якої увійшли депутати міської, районної рад, посадові особи районної ради та районної державної адміністрації. Ініціативній групі доручено письмово звернутися до Новгород-Сіверського міського голови щодо створення Новгород-Сіверської об’єднаної громади шляхом добровільного об’єднання сіл Новгород-Сіверського району та міста Новгород-Сіверський з центром у місті Новгород-Сіверський»!? І дарма, що затія виглядала у найкращих зразках «районних активів» часів «развітога соціалізма», влада прагне не випустити ініціативу з рук. Ось вже й пана голову районної ради, про що він висловився ЗМІ, насторожує бажання декого «потіхонєчку растянуть район»!? Це так він кинув вголос про начебто почуті судження жителів окремих сільрад Новгород-Сіверщини, які межують з Коропщиною, Сосниччиною та Корюківщиною про бажання об’єднатися з сусідами! Здавалося, а чому б і ні, коли дозволяє Закон? А хіба «ТРИ ГОЛОВИ» Новгород-Сіверської влади краще знають, де люди почуватимуться щасливішими?
Гуртування громад необхідне, але у який спосіб?
Дійсно, шляхом «об’єднання громад» рухатися варто, оскільки з «дрібними» сільськими радами навряд чи можна успішно вирішувати серйозні щоденні проблеми? До того ж, у маленьких громадах Новгород-Сіверщини вже давно втрачено повноцінні заклади соціальної інфраструктури, яку за совєтів утримували колгоспи: школи, садочки, будинки культури, фапи тощо. Тому, намір Уряду генерувати «добровільне гуртування сільських поселень в об’єднані громади», є актуальним. Інша справа, що не завжди за розумними ініціативами у нашому житті стоїть позитивний підсумок. Хіба не було такого, коли за кожним черговим наміром «реформування» певного сегмента життя ставало тільки гірше!? Ось тому і тепер голови сільрад, за виключенням окремих, не виявляють особливого оптимізму! Адже вони сподівалися, що у межах Новгород-Сіверського району дійсно утвориться кілька громад (називалось до 5 об’єднань!), а не «пропонуватимуть» знов до однієї «команди» під новою вивіскою!
Не вельми розумно виглядає і впертість керівництва міста та району вбачати перспективу проведення реформи лишень під гаслом: «одне місто – один район – одна громада»!? До того ж, це на перший погляд воно звучить «патріотично», а по-справді виглядає досить дивно. Бо наразі у руках влади відсутні усі можливі «козирі», окрім демагогії, на користь втілення бажаної формули? Хіба що тільки статус міста «обласного значення» додає емоцій? Його, між іншим і лобіювали вони ще до Революції Гідності у якості «оберега»! Хоча, коли реально поглянути на отримані від цього «звання» переваги, то просто смішно стає. Мріяли увійти на рівних до «клубу 4-х», де присутні Чернігів, Ніжин та Прилуки? Не вийшло. Інша справа, що швидко вдалось урівнятися у заповненні владних кабінетів необхідною кількістю чиновників! Одним словом, прагнучи утриматись на плаву з пристойним виглядом, новгород-сіверська влада вимушена поспішати працювати на випередження «суперників» у битві за громади. А суперники дійсно є. Від окремих сільських рад Новгород-Сіверщини до небайдужих до людських доль наших сусідів, успіхи яких знайомі сіверцям. Не випадково ж поглядає наш люд у напрямку Авдіївки на Сосниччині, сіл Коропщини та Корюківщини, які ставатимуть фундаторами об’єднаних громад!? А нехтувати бажанням громадян, які сподіваються на формування в адміністративних межах Новгород-Сіверського району не однієї, а кількох громад, негоже! Бо саме про таке заявляли голови сіл, готових об’єднати навколо себе найближчі сільські ради та стати центрами громад. Відповідні пропозиції чули від Орлівки, Грем’яча, Блистови… Здається, не все просто і з майбутнім єдиної на лівому березі Десни у Новгород-Сіверському районі Биринської сільради з трьома населеними пунктами та 700 мешканцями? Биринці навряд чи погодяться на продовження перебування в адміністративних межах теперішнього району з відірваністю від цивілізації при відсутності надійного мостового зв’язку через дві великі річки? Там перспектива вбачається у переході під опіку Сумщини!? Але, то окрема тема.
А на півночі району є село Грем’яч, де під очільництвом тамтешнього голови Олексія Карцана, якому вже вдруге народ довіряє головування, місцева громада веде роботу у напрямку створення з кількох сільських рад об’єднаної громади. Невипадково, на офіційному сайті Грем’яцької сільської ради знаходимо низку документів, датованих березнем 2016 року, з яких маємо відповідь, яке об’єднання воліють бачити люди. А виходить так, що до Грем’яцької громади можуть увійти кілька сільських рад, з якими у грем’ячан традиційно тісні зв’язки. Тим більше, що останнім часом вони проявилися на вирішенні кількох проблем. От як, наприклад, у забезпеченні Грем’яцькою ЗОШ І-ІІІ ст. освітньої підготовки учнів кількох навколишніх сіл, де навчальні заклади ліквідовано. Тому, Грем’яч, який впродовж 1932-1959 років перебував у статусі районного центру, навряд чи відмовиться від мрії повернути статус центру громади? У всякому разі, коли виходити з поваги до принципу добровільності, то формування у північній частині сучасного Новгород-Сіверського району потужної Грем’яцької громади є доцільним.
Не варто обходити бажання великого села на північному-заході Новгород-Сіверщини – козацької Орлівки. І дарма, що супротивники виставляли у якості відштовхуючого аргументу – «відсуненість» села на 10 км від центральної траси. В орлівців у якості «переваг» є найбільша у районі школа, яка тримається за рахунок власного потенціалу та добре збережена інфраструктура, включаючи садочок, дільнічну лікарню тощо. Позмагатися за право називатися центром громади може і Блистова, чиї хати впритул наближені до траси Чернігів-Грем’яч, як не варто позбавляти реалізації ініціативи і мешканців 5-х сільських рад Новгород-Сіверського Подесення. Звичайно, що міські та районні начальники «схилятимуть» тамтешніх голів до угоди про входження під покровительство нинішнього райцентру, натомість, у людей живе й інша думка. Тим більше деякі з них побували до 50-х–поч. 60-х під іншим адміністративним керуванням. Та й впродовж останнього 25 річчя цей 40 кілометровий відрізок від Новгорода-Сіверського до Ушивки ніколи не відчував уваги райцентру до своїх потреб. Тож тепер, зрозумілим буде як створення центру громади у Козацькій Дігтярівці, так і єднання з сусідами Коропщини.
Отож, розмірковуючи про завтрашній день, навіть з найпривабливішою для когось перспективою, місцевій владі не варто забувати досвіду минулого, особливо, коли він йшов на користь людям. Як негоже й закривати очі на зміни, які відбуваються у свідомості мешканців сіл щодо оцінки перспектив та зручності для населення обраного варіанту об’єднання сільських громад.
А наразі, і про це маємо говорити відверто, маємо зачин виразного конфлікту на підгрунті зіткнення інтересів владних груп, представляючих інтереси суб’єктів проведення реформи та бажаючих отримати преференції для майбутнього утвердження своїх владних важелів. Як і не забувати про позицію пересічних громадян, стомлених перманентною неувагою «далекого» райцентру до їхнього життя. Тим більше, що для глибокого осмислення мешканцями району, а особливо – його передовою частиною – сільськими вчителями, лікарями, культпрацівниками, підприємцями та активними пенсіонерами влада нічого не зробила.
Ось тому, прогнозувати, наскільки це протистояння, яке тільки вимальовується на Новгород-Сіверщині у процесі переходу до етапу створення об’єднаних громад піде на користь людям чи обернеться суцільним негативом, є справою складною.
Борис ДОМОЦЬКИЙ, м.Новгород-Сіверський
