Портрет Петра Аркадійовича Кочубея

Портрет П. А. Кочубея Миколи Миколайовича Ге є видатним твором портретного живопису другої половини ХІХ століття, однією із кращих  робіт геніального художника, який  навіки упокоївся  на  бахмаччині…

З нашою землею тісно пов’язаний  і  Петро Аркадійович Кочубей (1825–1892рр.) – дійсний статський радник, таємний радник, почесний член Імператорської академії наук, голова Російського технічного товариства, один з творців Музею прикладних знань в Санкт-Петербурзі. В 1851 році Петро Аркадійович одружився на Варварі Олександрівні Кушельовій-Безбородько (1829–1892рр.).

Петро Аркадійович Кочубей та його син Василь Петрович (1868–1940 рр.)  були  власниками садиби Кочубеїв в Батурині, багато зробили для  її збереження.  В експозиції Будинку Генерального судді В. Кочубея, в залі «Генеральні судді Лівобережної України XVII – початку XVIII століть», представлена фотокопія портрету П. А. Кочубея.

Його прижиттєвий портрет був написаний Миколою Миколайовичем Ге (1831–1894 рр.) в Санкт-Петербурзі в 1873 році.  Цей портрет зберігається у Псковському державному об’єднаному історико – архітектурному і художньому музеї-заповіднику.

Микола Миколайович Ге – видатний український живописець та портретист, пейзажист, майстер історичних і релігійних полотен. Навчався на математичному факультеті Київського, потім – Петербурзького університету. В 1850 році, не закінчивши університетського курсу, вступив в Імператорську академію мистецтв у Санкт-Петербурзі. У 1857–1863 роках жив в Італії. За роботу «Таємна вечеря» (1863 рік) був обраний дійсним членом Імператорської академії мистецтв. У 1875 році назавжди покинув Санкт-Петербург і придбав хутір Іванівський Борзнянського повіту Чернігівської губернії, де й помер (нині с. Шевченко Бахмацького району Чернігівської області).

Робота має назву «Портрет П. А. Кочубея», інв. № КП–784. Полотно, олія. Розміри 101,6х84,0 см. З лівої сторони внизу підпис: «Н. Ге. 1873. СПб». Портрет цей, при зіставленні з експонованими в Псковській картинній галереї портретами першої половини – середини XIX століття, які насичені багатими деталями антуражу і різноманітними композиційними прийомами, виглядає вишукано стриманим. Монохромний живопис з нечитабельними слідами мазків, лаконічна композиція, що зображує сидячого немолодого чоловіка з майстерно виліпленим обличчям і лежачими на колінах руками. Саме така тенденція творчості художника проявлялася в портретах того часу: реалістично стриманий, зосереджений підхід до моделі, відсутність зовнішніх, відволікаючих моментів у трактуванні образів.

Деякий час портрет перебував у зібраннях великого князя Костянтина Костянтиновича Романова (1858–1915 рр.). У Псковський музей портрет надійшов 25 травня 1930 року з Державного Російського музею. Він відразу увійшов до числа найбільш значущих експонатів. «Портрет П. А. Кочубея» Миколи Миколайовича був представлений на багатьох художніх виставках. У листі до свого товариша, Володимира Григоровича Черткова (1854–1936 рр.), Микола Миколайович Ге писав: «Медаль іменну я отримав на Лондонській міжнародній виставці в 1873 році за картини «Петро з Олексієм» і «Христос в Гетсиманському саду». На тій же виставці в 1874 році отримав другу медаль, теж іменну, за портрет графа Кочубея». Лист датований лютим-березнем 1900 року і опублікований в циклі монографій «Світ художника».

В 1875 році дана робота була представлена на IV виставці Товариства пересувних художніх виставок (ТПХВ). У 1870 році Микола Миколайович Ге стає одним із ініціаторів заснування даного товариства, скорочено «передвижники» – ідеологічне об’єднання українських і російських художників, що активно діяло в останній третині ХІХ століття.

Ця картина була представлена на ювілейній виставці великого художника Миколи Миколайовича Ге «Що є істина? Микола Ге. До 180-річчя з дня народження художника», яка проводилась в Державній Третьяковській галереї з 19 жовтня 2011 до 5 лютого 2012 року.

Працівники НІКЗ «Гетьманська столиця» щиро вдячні колегам Псковського державного об’єднаного історико-архітектурного і художнього музеї-заповіднику за надання матеріалу, який став корисним у вивченні оригінального портрета Петра Аркадійовича Кочубея.

Оксана ЛОМКО, науковий співробітник відділу «Будинок – музей Генерального судді В. Кочубея» НІКЗ «Гетьманська столиця»