Правда про війну — у книгах Захисників України
Книжки письменників і поетів з підрозділів оперативного командування «ПІВНІЧ» 21-23 червня будуть представлені у ветеранському наметі в Дніпрі.
Книжки письменників і поетів з підрозділів оперативного командування «Північ» в травні експонувалися у «Ветеранському наметі» Книжкового Арсеналу у Києві, а 21-23 червня будуть представлені на аналогічному заході у місті Дніпро.
Книги всі різні, так само, як і їх автори, що дозволяє читачу побачити бойові дії з різних ракурсів, очима кадрових військових і мобілізованих цивільних, офіцерів і солдат. Представлений в них як чоловічий, так і жіночий погляд на війну. Хто ж вони, ці військові письменникі і поети?
— Говорячи про ветеранську військову літературу, потрібно враховувати декілька моментів. По-перше, це спроба ре-соціалізації та реабілітації. Людина пише та відокремлює ті переживання, страждання та біль від свого сьогодення. Якби це пафосно не звучало, але це так. Друге — це спроба донести правду, розповісти про те, що ти бачив, що важливо; що, на твій погляд, має право на життя. Це може бути с точки зору літературної непрофесійно написано, але людина пише, бо її бентежить пошук правди. Третій момент лежить в площині бізнесу, коли людина намагається бути в тренді та заробити кошти. Якби це приземлено не звучало, але кожен автор має право на винагороду за свій труд. За твою творчість читач «голосує карбованцем», тобто люди купують лиш те, що їм справді потрібно. Тут спрацьовує вже фактор попиту, який буде забезпечуватись товаром. В даному випадку літературою, яка потрібна людям – сказав в одному з інтерв’ю фронтовий поет Андрій Кириченко, кадровий військовий, колишній офіцер стройової служби 72 омбр.
Майор Кириченко представлятиме вже другу свою поетичну збірку під назвою «Це – наша правда». Перша збірка, названа автором «От така війна…» була видана прес-службою 72 бригади за допомогою волонтерів до 75-річчя військового підрозділу.
Книжка, в якій автор заримував весь бойовий шлях бригади з 2014 по 2017 р. розлетілася світами за пару місяців: зараз знайти її можна лише у когось з побратимів автора чи волонтерів, тираж у дві тисячі екземплярів розійшовся за якихось пару місяців. Друга збірка побачила світ вже після виходу бригади в ППД, власним коштом Андрія Степановича.
З тих пір автор, який взимку 2018 року звільнився в запас, провів кілька сотень зустрічей з читачами – дорослими і дітьми, в тилу і на фронті – скрізь розповідаючи правду про перебіг бойових дій, показуючи погляд військових на цю війну, що й досі триває на сході України.
— На фронті люди не тільки воюють, а ще й пишуть книжки, фіксують події і переживання поетичним словом. На переломі доль і епох народжуються твори, за якими наші діти вивчатимуть історію наших поразок і перемог, на прикладі яких наступні покоління будуть намагатися зрозуміти нас, а дослідники спробують відновити в деталях перебіг подій цієї війни, — говорить автор дитячих книжок про війну, старший офіцер прес-центру оперативного командування «Північ» лейтенант Олена Мокренчук.
На виставці Олена представить дві дитячі книжки, ілюстров ані реальними фото з «нулів»: «Аліска, фронтова лисичка», та «Афінка з «Куби»». Для неї, історика і журналіста за фахом, війна почалася з Майдану, потім перемістилася в Крим, і зрештою прийшла на рідний їй Донбас.
—До війни я жодним чином не була пов’язана з армією, ніколи навіть не цікавилась цією тематикою. Та коли ворог напав на мою країну, я, як і більшість українців, раптом побачила, що Армія України – єдина структура, цілісна і потужна, здатна врятувати мене і моїх близьких, — зізнається Олена.
Перше знайомство її з військом відбулося в Криму, на початку окупації: саме там зав’язалася тісна дружба авторки з військовослужбовцями ЗСУ та військовими журналістами, якою вона й досі дуже дорожить.
Щирий захват викликали майстерні відважні дії підрозділів 72 омбр в Маріуполі та Волновасі: «Літаюча БМП» Михайла Драпатого, захід в ДАП зведеного БТГР Богдана Барди, відчайдушний рейд Драпатого і Войтенка під Ізварине, утримання позицій півтора місяці та успішний вихід звідти; бої під Старобешевим зведеного БТГР Валерія Гудзя, далі бій під Петрівським і Білою Кам’янкою, потім Авдіївка і бій за «Орел» та багато іншого – про це хотілося розповісти всім!
Хотілося й самій якось бути причетною до Героїв – ще в серпні 2015 року жінка стає військовослужбовцем ЗСУ. Звитяжні дії військових підрозділів надихали автора, на той час прес-офіцера 72 омбр, на створення численних публікацій та написання книжок, друк яких став можливим тільки зараз, коли вона, так би мовити, «повернулася з війни» – втім, не залишивши Збройні Сили України, з якими віднині, за її словами, «споріднена кров’ю».
Ще один автор, про якого варто розповісти – Костя Чабала, теж в недавньому минулому військовослужбовець 72 омбр.
— Ця книжка – про війну і про людей, які стикнулися з війною. Про те, що було і що могло би бути. Ви можете впізнати себе, або когось із друзів серед героїв “Вовче”, чи одного з оповідань, які входять до книги. І ніколи не можна напевно сказати: чи цей конкретний шматок вигаданий, чи записаний з чийогось “тут і зараз”. Бо війна – вона дуже різноманітна й різнопланова. Все що можна, то спробувати зафіксувати якісь миттєвості. Я спробував. Сподіваюся, що вам буде цікаво. У повісті “Вовче” оповідається декілька епізодів з життя однієї з позицій. Ви зможете опинитися у шкурі Вовка, і від його імені дружити, служити, воювати. Познайомитеся з невгамовним Жорою, дізнаєтеся про чоловіка Олі, прочитаєте вірші Жені і багато іншого. Збірка оповідань – миттєвості цієї війни. Подекуди героїчні. Часом душевні. Інколи сумні. Загалом – прості і чесні. Приємного читання, – так розповідає про свою книгу, поки що єдину, сам Костянтин.
Читачі ж відгукуються про книгу так: «Прочитав за одним подихом. Дуже цікаво! Все так і є. Костя, ти молодець! Але чому так мало? Обривається просто на найцікавішому. Автор, давай пиши ще!»
Сподіваємось, наш побратим таки дослухається до прохань шанувальників його творчості і напише продовження «Вовче» – або створить щось нове, ще більш цікаве, збагачене його новим досвідом.
Фронтовий поет і бард Юрій Щербик писати теж почав на війні. В 2014 році, коли російські війська підло перетнули український кордон і захопили 50 км нашої території, розчленувавши Приазов’я навпіл аж до Кальміусу, Юрій був солдатом 2 батальону 72 омбр. Служив у щоденно обстрілюваному, прострілюваному наскрізь Гранітному – тому самому, яке щодня не виходило у нас з новин, яке обстрілювали за день по 10-15 і більше разів! Саме там, під звуки вибухів, серед загибелі кількох десятків цивільних і військових, народились його перші вірші, згодом зібрані волонтерами Волині у збірочку «Небо Донбасу».
Друга збірка, «На лінії невидимих фронтів», також за допомогою волонтерів, з’явилась на світ у не менш небезпечному Зайцевому – позиція Юрія, на той час військовослужбовця 24 «Королівської» бригади, закривала собою цивільне населення села, була розташована навпроти терикону, з якого ворог щодня поливав село нищівним вогнем.
Третю збірку автор вже укладав сам, будучи демобілізованим: дописував і презентував її у рідному Луцьку, перед земляками і побратимами розповідав і співав про все, що довелося йому пережити на цій війні. Автор назвав її «Рано жити майбутнім»: адже війна ще триває, і люди гинуть, і наші міста та села досі знаходяться в окупації.
— Мрію про той час, коли опублікую вірші про нашу перемогу, — зізнається Юрій і подумує про видання четвертої поетичної збірки.
З жовтня 2016 року і по теперішній час служить на посаді прес-офіцера 26 артилерійської бригади сержант Олег Калашніков. Різностороння людина і багатогранний фахівець, він не лише сам працює, але вміє заохотити і інших до творчої праці про збереженню історії рідного підрозділу і популяризації служби в ЗСУ.
Саме з появою в бригаді Калашнікова тут розпочався ґрунтовний збір матеріалу про історію частини та її внесок у боротьбу за незалежність України під час російсько-української війни, яка все ще триває.
До творчих проектів, які відбуваються у бойовому підрозділі, залучаються не тільки військовослужбовці, але й всі бажаючи, небайдужі українці. Результатом такої співпраці став випуск двох поетичних збірок «Наш піт береже піхоти кров» та «Перед ворогом не стають на коліна».
Побачили також світ фотоальбом «Гарт богів війни» та «Книга пам’яті».
залізом» про участь підрозділів у російсько-українській війні 2014-2015 рр., а також фотокнига за цей же період під назвою «ULTIMA RATIO». Війна ще триває, тож збір та опрацювання матеріалу цієї тематики не припиняється, він триває і увійде до нового видання.
Триває збір матеріалів для написання книги-нарисів про загиблих військовослужбовців бригаді, у якій чоловіки будуть показані такими, якими були за життя, з своїми характерами, долями, мріями.
Цими днями в підрозділі завершився черговий поетичний конкурс, присвячений 15-річчю бригади, за підсумками якого Олег, в співавторстві з талановитою журналісткою-військовослужбовцем бригади Оленою Рикаль опублікували ще одну поетичну збірку, присвячену артилерії загалом і 26 бригаді зокрема.
До речі, про бойові дії артилеристів 26 оабр, 72 омбр та інших підрозділів докладно пише також Михайло Жирохов у книзі «Боги гибридної війни». Книжка буде корисна всім, хто цікавиться артилерією або бажає дослідити перші бойові дії українських артилерійських підрозділів під час відбиття російської агресії проти України.
Про дії підрозділів та окремих військовослужбовців оперативного командування «Північ» розповідають очевидці – учасники боїв за Савур-Могилу та Іловайських подій. Спогади їх представлені в збірці «Військові щоденники: Савур-Могила». Кожен автор розповідає про важливі фрагменти цих подій, пережиті особисто.
Давно знаний в Україні талановитий автор-документаліст, колишній редактор бригадної газети 72 омбр, нині заступник голови Київського осередку Спілки письменників України Анатолій Гай. На виставку у «Ветеранський намет» він представив 700-сторінкову збірку нарисів різних авторів про бойові дії 72 омбр протягом 2014-2017 років «Вогненні рубежі прапороносців».
Крім вищевказаних, в підрозділах оперативного командування «Північ» служили і служать інші цікаві автори і поети, які створюють свої образи цієї війни, показують службу в Збройних Силах України в яскравих образах, серед драматичних і напружених подій російсько-української війни.
Нам є, чим пишатися, про кого розповідати і що фіксувати на папері художнім словом!
В підрозділах командування лишається ще багато Героїв, чиї подвиги ще не описані, чиї заслуги досі не отримали гідного визнання суспільства. Закликаємо всіх, хто має хист, долучитися до цієї важливої і, без сумніву, надзвичайно захоплюючої роботи по увічненню пам’яті Героїв, осмисленню та дослідженню бойового досвіду українського війська під час російсько-української війни, що й досі триває.
Олена Мокренчук
