Прибережні смуги – під охороною держави: чого не можна робити
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Ця охорона спрямована на збереження плодючості землі, підвищення її продуктивності, використання земельних ресурсів у відповідності з їх природним призначенням, недопущення забруднення землі шкідливими для здоров’я людини і тварини елементами тощо.
А в умовах, коли людина все частіше втручається у природні процеси, раціональне використання і охорона земель є важливим завданням з боку контролюючих органів. Тож, з метою охорони водних об’єктів від забруднення і засмічення, збереження їх водності вздовж річок, навколо озер та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються ділянки під прибережні захисні смуги.
Але тут існує ряд проблем, що негативно позначаються на загальних процесах підтримання екологічної рівноваги та захисту довкілля.
Почнемо з того, що прибережна захисна смуга (ПЗС) – це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (стаття 1 Водного кодексу України).
ПЗС встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною:
– для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів – 25 метрів;
– для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів – 50 метрів;
– для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Варто зазначити, що відповідно до діючого законодавства ПЗС є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах категорично забороняється:
1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
3) влаштування літніх таборів для худоби;
4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
Об’єкти, що знаходяться у ПЗС, можуть експлуатуватись, але лише тоді, коли не порушується її режим.
На практиці ж маємо випадки невиконання природохоронного режиму використання земель, використання земельних ділянок не за цільовим призначення, і як наслідок заподіяння шкоди державі.
Згадаємо, як нещодавно в межах прибережної захисної смуги притоки річки Білоус сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» частково переорало прибережну захисну смугу притоки річки Білоус (25 метрів) і допустило засмічення земельних ресурсів сільськогосподарськими відходами. Сума збитків сягнула сотні тисяч гривень.
І такі випадки, на жаль, непоодинокі. А як наслідок – порушення екологічної рівноваги, забруднення водойм сміттям, захаращення берегів річок та їх обміління.
Тож, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області закликає не порушувати природоохоронний режим використання земель водного фонду, берегти природу і плекати навколишню красу!
Марія Плетінь, головний спеціаліст Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
спеціально для видання sknews.net
На фото: «Дружба-Нова» переорала прибережну захисну смугу притоки річки Білоус і «насмітила»
