Птахи Мезинського природного парку

Міжнародний день птахів проходить 1 квітня (International Birds Day) щороку в рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». 1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція з охорони птахів.

Вперше цей день як масове дитяче свято стали проводити в Сполучених Штатах Америки. Організатором був вчитель з містечка в штаті Пенсільванія. Незабаром його підтримала одна з популярних газет «Пітсбурзька телеграфна хроніка», що почала популяризацію Дня птахів.

Мета цієї акції – звернути увагу людства на проблеми збереження пташиного світу, адже вони стосуються всіх країн і континентів.

Птахи – це велика група теплокровних тварин, що поширені на всій земній кулі. Світова фауна нараховує близько 10 тисяч видів. В Україні зареєстровано 424 види, з яких 270 є гніздовими.

На території Мезинського національного природного парку на Чернігівщині достовірно зареєстровано 209 видів птахів, що складає майже половину орнітофауни України. 35 видів занесені до Червоної книги України, 14 – до Міжнародного Червоного списку та 207 видів до переліків Бернської конвенції. В цілому фауна птахів парку є типовою для Лівобережного Полісся.

Завдяки привабливому зовнішньому вигляду, різноманітності поведінки, та легкістю спостереження птахи стали улюбленим об’єктом любительської орнітології або бердвочінгу.

Які ж цікавинки пташиного світу можна побачити на території Мезинського парку?

Ділянка заплави Десни має першочергове значення для перелітних водоплавних птахів, що здійснюють сезонні переміщення по Дніпрово-Деснянському міграційному шляху.

Багато птахів використовують заплавні біотопи і як місця зупинок для відпочинку під час міграцій. З такою ж метою можуть використовувати цей відрізок долини Десни і птахи, що летять широтним Поліським міграційним шляхом.

Восени, на затоплених повінню деснянських луках, збираються багаточисельні зграї качок, гусей, куликів та інших навколоводних птахів. На жаль, в зв’язку з посухою останніх років та аномально теплою зимою, в цьому році весняний проліт не виражений і птахи не утворюють значних скупчень.

Біля озер часто можна помітити чапель. Біла чапля – справжня красуня.

Восени на плечах чапель відростає довге ажурне пір’я, через яке цих птахів ледве не винищили. В другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. в моді були егретки – жіночі прикраси з пір’я чапель.

А ось родич білої чаплі – бугай – рідко потрапляє на очі, ховається в очеретяних заростях і активний переважно вночі.

А от почути його не проблема – весною і на початку літа крики самців чути на відстань 2 – 4 км і нагадують короткий рев бика або гудіння вітру в трубі.

Всі чули про шлюбні танці журавлів (але мало хто їх бачив), а от про шлюбні танці великих норців знають небагато. Ці ігри відбуваються на воді і є дуже незвичайними та ритуалізованими завдяки чіткій послідовності поз, які синхронно демонструють птахи. Вони пливуть одне до одного, пір’я комірця розпущене, птахи трясуть головами і спливаються впритул. Потім встають у воді вертикально, в «позу пінгвіна», тримаючи в дзьобі пучки водоростей і пропонують один одному як подарунок. До речі, пташенята плавають на своїй мамі, як на кораблі, ховаючись в пір’ї на спині. При чому мама, навіть пірнає з ними.

Соловейко – один із символів України. Всі чули його спів. А хто його бачив? Невелика сіра пташечка, зовнішність не відповідає голосу. А як вокаліст розпушує пір’я, тріпоче крильцями, присідає, викладаючи всю свою енергію в мелодійну пісню…

Влітку на заплавних луках чути дивне деренчання. Це крики деркача – птаха-пішохода. Змусити його злетіти – важка справа та і літає він погано. Деркач прошмигне в траві тихенько і сховається…

Зараз є популярне розведення японських перепелів. Їхні яйця та м’ясо високо цінується. А на наших луках та полях можна зустрітися з його найближчим родичем – звичайним перепелом. Крики самців, що в народі зазвичай передають як «спать пора, спать пора», чути переважно ввечері. До речі в єгипетських ієрогліфах є зображення перепела і означав він звук «в» або «у».

Бджолоїдка і рибалочка – птахи-діаманти, своєю яскравістю не поступаються папугам. Гніздяться в норах, що риють у стрімких кручах. Бджолоїдка живиться комахами, а рибалочка полює на мальків на мілководді. Одуд – птах-неформал. Своїм «ірокезом» та яскравим вбранням нагадує представників неформальних молодіжних течій.

Що денні хижі птахи живляться переважно мишовидними гризунами, птахами, рибою – це відомо всім. Але серед них є справжній гурман – осоїд, що живиться личинами ос та джмелів, вистежуючи траси польоту комах і знаходить їхні гнізда.

Ну і наостанок згадаємо нічних красунь – сов. Птах – уособлення мудрості, таємничості, ба навіть якоїсь магічності. Нічне життя, «обличчя», міміка роблять цих птахів зовсім несхожими на інших.

Можна ще багато перелічувати пташиних див: гніздо-рукавичку ремеза, гніздо-кошик вивільги, поштукатурене гнізд дроздів, найменших наших птахів – золотомушку та волове очко, найрозумніших – сорок, круків, ворон і т.д. і т. ін.

Незвичайне поряд, просто потрібно навчитися бачити. Чудеса природи навколо нас і щоб зануритися в них не потрібно їхати в далечінь. Озирніться довкола і ви побачите, що наш край не менш цікавий ніж савани Африки чи тропічні джунглі. Головне – зберегти та примножити ці дива.

Назар Назаров, молодший науковий співробітник Мезинського НПП